а лиш себе, як забредуть у шкоду
Нікого не винить лише мудрець!..
41Задумав що Аллах, як дав жадобу нам?
Потішити тіла й віддати хробакам?
Так, задуми Творця не зрозумівши толком,
без толку живемо і йдем навстріч гробкам.
Авіценна
(980 1037)1Не схвалюю брехню, бо я не лицемір.
Вклоняюсь істині, яка найкраща з вір.
Я з вами став на прю, і грішники, й святоші!
Аллах акбар, і Він розсудить мудро спір
2Коли б всезнайком став, як деві, хитрий біс,
то доля не була б за тайною завіс,
зарані знав би я, коли біда чатує -
не бачив би ніхто моїх гарячих сліз.
3У морі слів є сокровенна суть -
її нам мудрі люди принесуть.
Про Всесвіт думаю одні лиш тайни,
відклав розгадку їхню на майбуть.
4Терзаюся роки в земній юдолі
і суть людей взнаю, хоча й поволі:
знітившись, бороду куйовдять всі,
або скриплять зубами у неволі.
5До мудрих вчителів ходили ми колись.
Їх мудрістю, здалось, ми підкорили вись.
Та лиш в кінці життя ми істину збагнули:
із праху ми! Як пил, до хмари піднеслись.
6Є люди, звиклі братися за меч:
їм не життя, коли без ворожнеч!..
Горбатих, кажуть, виправить могила,
а ці життям ганьблять своїх предтеч
7Хвалько стає донощиком мулли.
Зберіг ти тайну гідний похвали!
Вона слуга, допоки таємниця,
розкажеш всім зазнаєш кабали
8Твої злодійства тавра чи печаті,
а ти в Аллаха просиш благодаті.
Надієшся даремно ти, повір:
посіяв зло його ти маєш жати!..
9Мій друг у недруга мого вже гість
Як не мудруй, та це погана вість.
Не їм я цукру раптом там отрута?
Боюся мухи з коброю щось їсть!..
10Позичив недруг погляд у гадюк,
а в пазусі достатньо каменюк.
Поглянув би на мене, як на друга,
я посміхнувся б також без принук.
11Ти добре знаєш буде каяття,
але чи буде час для вороття?
Трудись, щоб добрий слід в житті лишити,
щоб грішним не було твоє життя.
12За істиною йди і знайдеш путь вперед,
а зваби всі свої спали, мов очерет.
Коли захочеш людям істину сказати,
то не шукай найвищий в місті мінарет.
13Від сивини в очах стає вже біло,
тож поспішай узятися за діло,
бо як в житті тобі сягти вершин,
як стануть немічні душа і тіло?
14Як дошка шахова, лежить земля,
на шиях у фігур Судьби петля.
У небуття пішли і пішаки, і ферзі
І ми зіграєм в шахи опісля.
15Коли не пєш вино, щодня ти чуєш сміх.
А питимеш щодня всі визнають за гріх.
Мудрець, бродяга й шах все ж не страшаться суду!
Ти не із них? Не пий! Віддай мені свій міх
16Недоля, корчмарю, готує нам розлуку:
для тебе збитки лиш, ну а для мене муку!..
Востаннє дружать тут твій джбан і піала:
ти джбан з вином підняв я з піалою руку
17Вино наш щирий друг, та є у нього вада:
чим більше дружиш з ним, тим менша в тебе влада.
Як мало ліки пєш, багато пєш отруту!..
Тож друзів бережись, правителю Багдада
18Допоки Божий світ не стлів дотла,
тебе й корчму розлучить не хула:
до чаш припав, як до груді дитина,
тепер свята для тебе піала.
19І кожний образ стертий кимось слід -
в могильнику часу мільйони літ.
Та зробить Всесвіт врешті коло -
Всевишній явить нас у Божий світ.
20Як сніг вершин, у мене сивина.
Сади цвітуть, та, мабуть, не моя весна.
Білоголовому від матінки-природи -
то чорний хліб, то залишки вина
21Велика таємниця в цім вині:
Знак Неба бачу в кухлику на дні!
Підчаший, хочу я омити душу -
подай безносий джбан скоріш мені!..
22Вина налийте щезне хай біда,
хай радість буде в мене молода.
Вино вогонь, але земні печалі
погасить враз, немов Жива вода
23Любов Аллах створив давно на честь Землі
і чашу пристрастей поставив на столі.
Мед бурштиновий з молоком ти пив раніше,
тепер журу, закоханий Абу Алі.
24Твоя коса страшніша, кажуть, змій,
але боїться стріти погляд твій!
Сповза по спині аж до пят і вється
у такт ході на стежечці крутій.
25Душа стліває, наче та свіча,
я з ніг валюся, мовби від меча,
та твій прихід, красуне, гарні ліки,