Карпенко-Карий Іван Карпович - Хазяїн стр 9.

Входе Зо­зу­ля.

Лiх­та­ренко, Фе­но­ген i Зо­зу­ля.

Феноген, а по­тiм Ка­ли­но­вич, Со­ня i Пу­зир.

Bбiгає Ха­ри­тон.

Феноген i Ма­рiя Іванівна.

Марiя Іванівна. Ну, Фе­но­ге­нуш­ка, що ж наш iме­нин­ник, вже одяг­ся?

Феноген. Одяг­ли­ся. Уго­во­рив-та­ки на­дiть крох­мальну со­роч­ку i но­вий сюр­тук; а при ор­де­нi зов­сiм не той чо­ло­вiк, i Зо­лот­ницько­му не вступ­лять. Си­дять i якусь ко­мер­цiю на що­тах вик­ла­да­ють.

Марiя Іванівна. Сла­ва бо­гу, хоч при­че­пу­рив­ся. Со­ня вчо­ра цi­лий ве­чiр умов­ля­ла, бо, мо­же, хто з го­ро­да сьогод­ня приїде… От що, Фе­но­ге­нуш­ка: я йо­му спра­ви­ла та­кий но­вий ха­лат, що ах! Тiлько ж ти знаєш, що Те­рен­тiй Гав­ри­ло­вич бу­де сер­диться, ко­ли доз­нається, що я на ха­лат ба­га­то гро­шей по­те­ря­ла, так ти йо­му не го­во­ри, а по­мо­жи. Ха­лат при­не­се Пав­ли­на i зап­ро­се за нього тiлько п'ятде­сят руб­лiв. Сам по­ба­чиш, що це все од­но, що дур­но взять та­ку до­ро­гу i гар­ну вещ! На слу­чай же Те­рен­тiй Гав­ри­ло­вич не за­хо­че брать ха­ла­та, уго­во­ри йо­го, ти умiєш. От то­бi за це на чай п'ять руб­лiв…