Карпенко-Карий Іван Карпович - Хазяїн стр 10.

Феноген, по­тiм Пу­зир i крав­чи­ха.

Феноген i Пу­зир.

Зеленський, Лiх­та­рен­ко, Куртц i ще чо­ло­вi­ка три.

Лiхтаренко (з пiд­но­сом, на ко­то­рiм хлiб i вiн­ки з ко­лос­ся).

Поздоровляємо з iме­ни­на­ми, з наг­ра­дою i з об­жин­ка­ми ра­зом.

Пузир (прий­має пiд­нос). Спа­си­бi, спа­си­бi. Сi­дай­те. - Сiли. Мов­чать. - А нiх­то з вас вчо­ра не був у го­ро­дi? - Економи пе­ре­г­ля­ну­лись. Мов­чать.

Лiхтаренко. Нi.

Пузир. Я ду­мав, мо­же, хто чув якi цi­ка­вi но­вин­ки горо­д­сь­кi.- Мовчать.- А скiлько у нас пос­та­ви­ли кiп усього хлi­ба?

Лiхтаренко. В близьких трьох еко­но­мi­ях двад­цять двi ти­ся­чi кiп од­нiєї пше­ни­цi; а дру­гий хлiб ще не злi­чи­ли.

Зеленський. Завт­ра ска­же­мо.

Пузир. Поїду за­раз по­див­лю­ся ко­пи. Сла­ва бо­гу, уро­жай хо­ро­ший, аж дух ра­дується!

Лiхтаренко. А вчо­ра по­са­ди­ли…

Пузир (схоп­люється). По­са­ди­ли! Хто то­бi ка­зав?

Лiхтаренко. Нiх­то нi­чо­го не ка­зав. По­са­ди­ли, ка­жу, у ме­не двад­цять п'ять ка­ба­нiв у саж для вiд­кор­му.

Зеленський. I я двад­цять по­са­див.