Карпенко-Карий Іван Карпович - Хазяїн стр 6.

Тi ж i Фе но­ге н (на ган­ку).

Тi ж, Ма­рiя Іванівна i Со­ня.

Феноген, Ма­рiя Іванівна i Со­ня.

Пузир не­се по­куп­ку. Фе­но­ген, по­цi­лу­вав­ши йо­го в ру­ку, бе­ре по­куп­ку. У Пу­зи­ря бо­ро­да пiдст­ри­же­на i вид­но на шиї ор­ден.

Марiя Іванівна. Не го­во­ри, доч­ко, про хлiб, мо­же, та­то з до­ро­ги гнiв­ний, а ми ви­бе­рем час i ска­жем йо­му.

Соня. Не мо­жу, ма­мо, ждать! Тре­ба за­раз го­во­рить, щоб лю­де завт­ра їли i доб­рий хлiб, i кра­щий борщ!

Пузир. Здо­ро­вi бу­ли! Грiєтесь на со­неч­ку, ну й я поси­дю з ва­ми.

Соня. (цi­лує йо­го в ру­ку). Як вам їзди­лось, та­точ­ку?

Пузир. Нi­чо­го, доб­ре.

Марiя Іванівна. Що це ти зро­бив?

Пузир. А що?

Марiя Іванівна. Бо­ро­ду пiд­рi­зав, чи що?

Соня. I справ­дi… Для чо­го ви, та­точ­ку, пiд­рi­за­ли бо­ро­ду?

Пузир. Для чо­го пiд­рi­зав? Ха-ха-ха! Хi­ба ви нi­чо­го не ба­чи­те?

Соня i Ма­рiя Іванівна. Нi, нi­чо­го!

Пузир. Ото слi­пi! Так гляньте сю­ди. (По­ка­зує на шию.) Що це?

Марiя Іванівна. Хрест!

Пузир. Хрест! Та який хрест?

Соня. Ор­ден.

Пузир. Ста­нiс­ла­ва вто­рой сте­пе­нi на шию!

Феноген. (пiд­хо­де). Доз­вольте по­цi­лу­вать!

Пузир. Цi­луй! - Феноген цi­лує ор­ден. - Получив наг­ра­ду за при­ют.

Марiя Іванівна i Со­ня. Поз­до­ров­ляємо! Поз­до­ров­ляємо! (Цi­лу­ють.)

Марiя Іванівна. А все ж та­ки я не ро­зу­мiю: для чо­го ти бо­ро­ду по­пор­тив?

Пузир. Нi­ко­ли ти не до­га­даєшся, все то­бi тре­ба в рот по­к­ла­с­ти. Ор­ден на шию - ро­зу­мiєш?

Марiя Іванівна. Ро­зу­мiю i ба­чу, що на шиї…

Пузир. Те­пер i ти ба­чиш, i вся­ке по­ба­чить, що на шиї ор­ден; а як бу­ла дов­га бо­ро­да, то зак­ри­ва­ла, i нiх­то б не по­ба­чив! Для чо­го ж йо­го но­сить, ко­ли йо­го не вид­ко? Прий­шло­ся пiд­рi­зать тро­хи бо­ро­ду. Ро­зу­мiєш?

Марiя Іванівна. Те­пер ро­зу­мiю: щоб вид­но бу­ло ор­ден!

Пузир. Так. Ну, а як вам здається: ли­чить ме­нi ор­ден?

Марiя Іванівна. Бо­же, як гар­но: зов­сiм дру­гий чо­ло­вiк!

Феноген. Так на­че iсп­рав­ник!

Пузир. Ха-ха-ха! О, я й за­був. (По­ка­зує па­кун­ки.) Це то­бi, до­ню, на плат­тя ку­пив. Бу­ду­чи оце в го­ро­дi, зай­шов по дi­лу в ма­га­зин до Пет­ра Ти­мо­фi­йови­ча… От де тор­гов­ля так тор­гов­ля: лю­дей, лю­дей - про­тис­ну­тись не мо­жiш… п'ять ма­га­зи­нiв, гур­то­вий склад - i скрiзь пов­но куп­ця.