Карпенко-Карий Іван Карпович - Хазяїн стр 5.

На сце­нi не­ма нi­ко­го. По хви­лi за сце­ною чуть го­ло­си: "Ми не со­ба­ки, - i со­бак кра­ще го­ду­ють! Мо­же, ха­зяїн i не знає!" Вхо­дить юр­ба ро­бо­чих.

Петро. Хо­дiм до-ха­зяїна, не­хай по­ба­че, яким хлi­бом нас го­дує Лiх­та­рен­ко. А ось i борщ- го­ло­щак! (По­ка­зує гле­чик.)

Дем'ян. Нi­чо­го не по­мо­же! Кра­ще знi­ме­мось отак, як єсть, усi, й дру­гi за на­ми, та но­ги на пле­чi й гай­да!

Петро. Не ви­га­дуй! Нiх­то не прий­ме на ро­бо­ту, а тим ча­сом Лiх­та­рен­ко при­ве­де нас сю­ди си­лою.

Дем'ян. Так ми зно­ву по­ки­не­мо!

Петро. То­дi по­са­дять? I ми тiлько лi­то про­гай­нуємо. Нi. Бу­дем скар­жи­тись. Ко­ли ха­зяїн нi­чо­го не зро­бе, поїдем до на­чальства. Я хо­ди знаю. То­рiк у Чо­бо­та бу­ло. те ж са­ме.