иностранные языки 8 стр.

Панас Мирний СПОКУСА Найвірнішому порадникові і найщирішому приятелю Леонідові Олексійовичу Іоніну присвячує вдячний автор Містерія у чотирьох справах Справляють: Адам – перший чоловік. Єва – його жінка. Голос з неба. Я

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІ Ш (Бабусине оповідання) І Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп'ята, на підмогу татусеві І матері нема щось довго з річки Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі

Михайло Коцюбинський І Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою На столі перед ним стояла пляшка з двоматрьома чарками недопитої мутної сивухи Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського калача Гнат частував сусіда Івана; але Івана хтось покликав, і Гнат лиш

ДЖЕК ЛОНДОН БІ ЛЕ І КЛО ЧАСТИНА I РОЗДІ Л I – ПОЛЮВАННЯ НА ЗДОБИЧ Темний ялинковий ліс похмуро насувався обабіч замерзлої річки Вітер оголив дерева, зірвавши з них білий крижаний покрив і, здавалося, вони хилилися один до

Михайло Коцюбинський comme un beau jour Pour un coeur sans espoir. [1] Соррее[2] Етюд Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію У земської вчительки Раїси Левицької, що їхала на возі, почало од труської дороги боліти під грудьми – і

Панас Мирний РІ Д Кирило Іванович Голуб тепереньки безвиїзне живе у своєму хуторі на Глибокій, землю пахає, хліб робе – хазяїнує Врядигоди хіба поїде у місто за куплями для празника великого або вже по якомунебудь дуж

Михайло Коцюбинський Етюд До чого? І звідки бажання? Життя лишилось за сими мурами, а тут, серед сірих холодних стін, замкнулась зо мною смерть Я не боюсь її Я кликав її на праве діло, і вона прийшла Узяла жертву, а потому, як вдячний пес, прибилась до моїх ніг… Тепер вона зо мною Що ж, дивись там з

Михайло Коцюбинський Оповідання Дe б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера, густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі Атмосфера гаряча, тривожна, вся – небезпека і боротьба, вічний упад і підойма, розквіт надії й розпука, почуття сили й з

Микола Хвильовий Вчора в « Седі» безумствувала Ужвій, і « Березіль» давав ілюзію екзотичної зливи А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ – густий, запашний і надзвичайно теплий Горожани зовсім збожеволіли з такої несподіванки й висипали на вулиці Про т

Михайло Коцюбинський Образок Прикмети були погані Становий, здається, незадоволений був з того, що взяв, і хоч запевняв, що не допустить погрому, але йому вірили мало Найгірше було те, що ніхто напевно не знав, чи одмінять процесію з образом спаса, яка мала відбутись завтра по церковній відправі Про

Іван Карпенко Карий Комедія в 4 діях Дієві люде Герасим Никодимович Калитка – багатий селянин Параска – жінка його Роман – син їх Савка – кум Герасима, селянин Банавентура – Копач Невідомий – єврей Гершко – фактор Мотря – наймичка Клим – робітник ДІ Я ПЕРША Ява І В хаті яку хвилину нема нікого; вход

Григорій Квітка Основ’яненко Часть первая … Начинаю с начала, то есть от самого детства моего У наших батеньки и маменьки нас детей всего было: Петруся, Павлуся, Трофимка, Сидорушка, Офремушка, Егорушка и Сонька, Верка, Надежда и Любка; шесть сынковмолодцов и четыре дочки – всего десять штук… Мы, сы

Микола Хвильовий Рабство – річ ганебна, але рабська психологія в свободі – гідна зневаги Ф Шіллер Нация – зто исторически сложившаяся устойчивая общность языка, территории, экономической жизни, психологического склада, проявляющегося в общности культуры И Сталин На башті б’є годинник На сході вже ст

Михайло Коцюбинський І В печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті В маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди На постелі лежала слаба жінка й стогнала Се Харитина мати Шість тижнів поминуло, як помер її чоловік, батько Харитин, і відтоді бідна удова тужить та слабує, а оце вже други

Ольга Кобилянська VALSE MELANCOLIQUE[1] Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу оперти

Михайло Коцюбинський Акварель З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом Навіть душне повітря літньої днини приймало

Іван Карпенко Карий Комедія в 4 діях ДІЄ ВІ ЛЮДЕ Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер Марія Івановна – його жінка Соня – їх дочка Феноген – права рука хазяїна Маюфес – фактор Павлина – кравчиха з города Зеленський, Ліхтаренко – економи Куртц – шахмейстер Петро Петрович Золотницький – родови

Ольга Кобилянська Моя дорога жінко, моя люба Марійко! Я здоров і бажаю і тобі, з ласки Бога, такого самого здоров’я Більше не можу казати Що далі буду оповідати, се важке, Маріє, і я знаю, що я тобі моїми словами справлю жаль, але я мушу тобі щиру правду сказати Се хоче і Господь І Бог, і я самодин

Ольга Кобилянська Роман у 2х томах І том Галі з Лопатинсъких Бурачинській« Полкового» годинникаря, Максима Цезаревича, невеликої столиці Ч. [1] мало хто любив Він був прикрий дивак, скупець і непривітливий Се послідне не лиш проти власної родини, але й до чужих, що з своїми годинниками приходили до

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІ Ш (Споминки старого діда) Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки! Божа бджола гуде, кругом гречки біліють… а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію… Переїв я всякого хліба: помагав і панам пану