иностранные языки 9 стр.

Борис Грінченко СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ Роман Частина перша ЧУЖЕНИЦЯ І У хаті в Пилипа Сиваша за столом сиділа бесіда: брат Охрім із жінкою, сват Манойло з свахою Килиною, кум Терешко Тонконоженко, сусіда Струк із своєю сердитою Стручихою, дядько – старий Корній Грабенко та своя сім'я Не того Пилип бесіду

Михайло Коцюбинський Оповідання Посвята моїй любій матері Смерклося Рожевий на заході край неба м’яким блиском осявав морозне повітря; останнє світло помершого дня, продершись крізь шибки до хати, ледвеледве змагалось з сутінями, бо в хаті вже таки добре посутеніло Хима, сидячи на ослінчику, підклад

Панас Мирний ЯК ВЕДЕТЬСЯ, ТАК І ЖИВЕТЬСЯ ОБРАЗКИ З ЖИТТЯІ ДЕНЬ НА ПАСТІ ВНИКУ – Грицьку проооклятий! Грицьку кааторжний! Грииицьку! – гукав одного літнього погожого ранку невеличкий хлопчик літ дев'яти, стоячи на високій бурті, кругом укритій молодою і зеленою, як рута, травою Сонце піднялось вже ви

Іван Карпенко Карий Драма у 4 діях і 2 одмінах Діється в XVII столітті ДІ ЙОВІ ОСОБИ: Староста – вельможний пан Чеслав Герцель – шляхтич, його прибічник Гнат Бондар – старий козак Тетяна – його дочка Марія – хазяйка у Бондаря Тарас – запорожець, літ 35 Денис – парубок, літ 25 Оксана – дівчина, його

Пaнaс Мирний ЛИХИЙ ПОПУТАВ Мені тоді вісімнадцятий пішов Молода, здорова – я на норов була веселажартовлива Без мене і улиця – не улиця, і вечорниці – не вечорниці Хто всякі квітки хлопцям пришиває? – я, Варка Луценкова; хто дівчатам сміється з кохання? – я; хто жидів та лазарів передражнює? – я! Я

Ольга Кобилянська Повість Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці, Солому палять і зілля варять, Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять Тамта одная чорнобривая, То чарівниця справедливая! І чарівниця і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісне кохає! В неділю рано зілля копала, У по

Михайло Коцюбинський I Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю Надворі було краще, ніж у хаті Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима Була відлига, з стріх капало, з гор

Микола Хвильовий До проблем культурної революції І Здається, Гінденбург сказав: « Стратегія – річ велика, але той переможе, кому будуть міцніші нерви» Це – так Це – як правило І ми це завжди пам’ятаємо Отже, і тепер, коли нашу фортецю атакують з кількох боків, коли ми навіть не встигаємо відповідати

Микола Хвильовий Від автора Єсть дві літературнореволюційні організації: « Гарт» – спілка пролетарських письменників – і « Плуг» – спілка селянських письменників Останніми часами між цими угрупованнями виникло багато суперечок « Плуг», будучи спілкою з слабішою кваліфікацією (це він сам не раз прилю

Борис Грінченко Через що в мене до всіх живих тварин на світі таке почування, як до чогось рідного? Через що думка про їх збуджує в мене милосердність, терпимість і любов? Через що я лічу всіх тварин до своєї сім’ї так само, як і всіх людей? Через що тварина зостається мені другом, братом, товаришем

Олександр Кониський Що за прегарний день видався в десяту п'ятницю! Сонечко світить, гріє, а не пече: не душно, не млосно Повітря оксамитовою цівкою так само до тебе в груди й плине й плине, надає тобі нової свіжої сили й не дає сидіти в хаті… Я взяв бріль і пішов в село Рокитяне провідать давню сво

Микола Хвильовий І Виходили на іскрясте шосе, в перламутр полудня Утомно дрижали наливні поля, і перелітав димний легіт Небо брякло; нечутно й зів'яло скрадалися полинялі соняшні дороги до незнайомих горизонтів, до тумановобузкової маси На повороті почули останню міську пісню: трамвайна путь розлеті

Борис Грінченко І Сонце стояло насеред неба і пекло добре, – як тільки може воно пекти в наших степах на межі між весною й літом Навкруги не було ні деревця – рівний голий степ Ще не покошена трава степова та буйні жита та пшениці блищали ясними кольорами під золотим сонячним дощем, брали очі Але то

Микола Хвильовий Найзвичайнісінька баба, але її звуть бабушкою, діда – дєдушкою Бабушці – шістдесят шість, вона жлукто з жаром, від неї вогка білизна з попелом Батько дєдушчин чумакував у Крим по сіль, тому й у дєдушки широкі суворі брови нависли, чорні – йому сімдесят, а волосся на голові, як пух з

Василь Королів Старий Вона була останньою Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо Тимто вона була найменшою в родині, «мізинчиком» Її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко Була вона добра, лагі

Микола Хвильовий І В цей, колись заштатний городок, що стоїть від Не Парижа (так хтось іронічно назвав наше місто) за шістсот, приблизно, кілометрів, Ганна і Дмитрій приїхали в середині червня, – тоді, коли не тільки виноградом, але й абрикосами не пахтить наш степовий південь Товариш Вовчик прибув

Пантелеймон Куліш I По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду

Панас Мирний У ЧЕРНИЦЯХ (Продовження « Лимерівни») Драма в 5 справах і 6 постановах Справляють: Ігуменя – в монастирі Марфа – черниця Серафима – черниця Маруся, а в черницях сестра Юліана Кнуриха – мати її Кнур – батько її Василь Безродний – гайдамацький отаман Гарасим – монастирський сторож Кобзар

Михайло Коцюбинський Оповідання Бліда, невиспана пані Наталя одхилила двері з спальні в столову, де вже стирала порохи Варвара Защібуючи на ходу білу ранішню блузу, вона тихо і наче з острахом поспитала: – Ви ще не одчиняли віконниць? Варвара кинула стирку і наважилась бігти – Зараз поодчиняю – Ні…

« Криничар Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» — це чергова сповідь унікальної людини, історія душі у вигляді щоденникових нотаток головного героя — аскетабагача, який прийшов до власної філософії самообмеження Мирослав Дочинець, украї