Ростислав Григорьевич Коломиец - Никифор Дровняк стр 2.

А зараз, озброївшись розумінням того, що подивування і фантазування, питання і осяяння при розгляданні життя Никифора починаються від самого початку його земного існування, приступимо до розгадки таємниць творчості українського генія-самоука. При цьому мушу застерегти, що не претендую на остаточну категоричність своїх оцінок і висновків. Підкреслюю, вони покликані спонукати до самостійних вражень від споглядання його картин і самостійних роздумів про життя і творчість Никифора.

Моя ж самонастанова у дослідженні: оціночні визначення «ймовірно» «напевно» виключають категоричне «було», а в разі неможливості довести правомірність припущення, позначати його, як таке, що «наче» могло б трапитись. Тож озброїмося однозначно мікроскопом, розглядаючи окремі моменти його життя і творчості, і телескопом, оглядаючи все це з висоти часу.

І вперед!

I. Беззаперечне і гіпотетичне

Озираючи життя Никифора з висоти часу, бачимо як наявність незаперечних фактів, так і велику кількість ймовірних і малоймовірних версій, ба навіть фантастичних припущень. Коли правда влаштовує не всіх, зявляються легенди

Спробуємо розібратися в усьому цьому за допомогою різноракурсного сприйняття особистості Никифора.

Достеменно відомо, що Никифор:

 малописьменний,

 ніде й нічому не вчився,

 ніде й ніколи не працював,

 проживаючи на Лемківщині, території Польщі, заселеної лемками, ніколи не бував в Україні,

 майже все життя прожив під чужими іменами,

 майже до кінця життя не мав власної адреси місцеперебування,

 усе життя від дитинства і до останніх кроків малював, малював, малював і пропонував намальоване людям.

І останнє з достовірних відомостей. Що б не траплялося в житті Никифора, завжди, я підкреслюю завжди, на допомогу йому приходили люди, то рятуючи його від голодної смерті, то від переслідувань польської влади, то від самотності, то від хвороб, які обступили його наприкінці життя. Рятівниками були український художник, польські мистецтвознавці, нарешті, численні земляки-лемки, які вважали за свій обовязок оберігати Никифора від різних бід і негараздів.

А от наступні твердження не варто сприймати на віру, хоча варто взяти до уваги:

 він не брав участі у громадсько-політичному житті. Хоча як сказати Так, вільна людина, він тримався осторонь суспільного життя, не ставав членом якихось партій, суспільних або мистецьких угрупувань, та його й не залучали. Але чого вартий його впертий опір як виклик від свого імені!  насильницькому переселенню лемків із батьківської землі, здійснюваного польською владою у 19441945-х і у 1947 роках минулого століття?..

 він не мав друзів. Схоже, в реальному житті єдиним його другом був великий білий пес Гавка, з яким і на старість років Никифор не розлучався Але скільки опікунів, охоронців, оборонців, я вже некажу шанувальників його творчості У своєму внутрішньому світі він перебував в оточенні святих

 він не був одруженим, не мав романів із жінками. Які там романи за його образу життя Але малював вишукані еротичні сюжети

Одне беззастережно: непереборне бажання Никифора малювати, і тільки малювати! Як би не складалися обставини життя. Нічого іншого він не умів і не хотів робити. У малюванні і обнародуванні своєї творчості він бачив сенс життя. Це був для нього чи не єдиний спосіб спілкування з людьми і небожителями і, головне, спосіб надати зміст своєму земному існуванню.

Не дивно, що Никифору належить фантастична кількість картин і малюнків неможливо полічити. Дослідники стверджують, що десятки тисяч, називають різні цифри від 30 до 40 тисяч творів. Чи є в світі інший художник, який мав у доробку таку кількість мистецьких творів? Але

Але, при тому, що його зображення охоплюють ледь не всі сфери людського життя, він писав не все, що потрапляло в око, а тільки те, що западало в душу

Зберіглось майже три сотні фотографій Никифора, він любив фотографуватись і його любили фотографувати. Роздивляючись лишень деякі з них їх повно у відкритому Інтернеті, звернімось до Чезаре Ломброзо, автора «Геніальності і божевілля».