Ростислав Григорьевич Коломиец - Гнат Хоткевич

Ростислав Коломієць

Гнат Хоткевич

© Р. Г. Коломієць, 2018

© С. М. Кошелєва, художнє оформлення, 2018

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2009

Український Леонардо да Вінчі

Так сталося, що, беручи участь у створенні серії книжок «Знамениті українці», я пишу тільки про тих митців, до яких маю безпосереднє або опосередковане відношення. Так було з монографією про батька українського театру Марка Кропивницького. Я, напевно, останній з живих, хто розпитував про нього дружину Івана Карпенка-Карого Софію Тобілевич, дізнався стільки цікавого. Або з монографією про основоположника авторської пісні Олександра Вертинського  був знайомий з ним особисто, присвятив йому вірш на власну музику для поповнення репертуару. Чи з монографіями про Остапа Вишню, Михайля Семенка  «познайомився» з ними з щоденників та бесід з моєю бабусею, поетесою символістського кола Наталією Козловською (Родіоновою), яка знала їх особисто

Усе це так, зауважить допитливий читач, але яке відношення має автор до Гната Хоткевича?

Опосередковане і несподіване. Шлях до осягання художньої особистості Хоткевича я прокладав, зрозумійте мене правильно, у паралелях із власним шляхом у мистецтві.

Гнат Хоткевич усе життя займався полімистецтвом: музикою, літературою, театром, перекладацькою діяльністю, музичною педагогікою. Він з посмішкою називав цю діяльність  «працювати за чотирьох душ, щоб скрізь було повно Хоткевича».

Усе життя займаюсь полімистецтвом і я: режисурою  поставив 50 вистав в Україні та за кордоном; історією театру; театробаченням  написав 21 монографію про театри та видатних театральних діячів; перекладацькою діяльністю  переклав шекспірівського «Гамлета» (і це після Гната Хоткевича), «Фауста» Йоганна Вольфганга фон Гете (і це після Івана Франка), «Пер Гюнта» Генріка Ібсена (а це уперше); театральною педагогікою  16 учнів моєї режисерської майстерні очолюють театри в Україні та за кордоном, написав кілька адажіо «Кольори настрою» і романси на власні вірші.

Сподіваюсь, шановний читачу, ви зрозуміли, що в жодному разі не йдеться про співставлення творчих доробків, але про щастя осягання місії, з якою Господь послав нас на землю  розповсюдження творчих зусиль у різних напрямках творчості в усвідомленні цілісності розвитку української культури. Це стало для мене, так би мовити, емоційним приводом для написання монографії про Гната Хоткевича. Пізнаючи зміст і динаміку його творчості, я продовжую своє творче самовиховання  самовідкриття. І в свої 75 я не певен, що воно завершилось

Мета ж створення цієї книжки полягає в тому, щоб вписати постать Гната Хоткевича в історію української художньої культури XX століття, де б вона зайняла почесне місце, адже такого багатогранного у творчих проявах, довершеного у мистецьких здобутках й водночас вільного і неповторного у своїх звершеннях митця Україна не знала. З висоти часу дуже точно висловився про постать Хоткевича сучасний український поет, прозаїк і драматург Леонід Тома: «Є постаті, які, на зразок збільшуваного скла, фокусують у собі найбільші соціальні й культурні зрушення, передають через складну оптику власної душі ті поривання й сподівання, що, власне, й визначають характер та відмінні риси народу. Серед них видатний український митець Гнат Хоткевич».

Але як створити у вашій уяві образ Гната Хоткевича? Хіба що:

 осягаючи синтез мистецтв у його творчості, слідкуючи за його то вимушеними, то продуманими географічними переміщеннями у просторі й розгадуючи творчі здобутки, новації і відкриття на кожному повороті долі?

 розглядаючи паралельно його громадську діяльність, літературну, театральну, музичну, педагогічну творчість

 користуючись неоднозначними оцінками його творчості літературознавцями, музикознавцями, культурологами і, звісно, його самооцінкою.

18951906 роки. Хоткевич творить в Україні, що перебувала тоді у складі Російської імперії: село Деркачі  Харків  Київ  Полтава  Слобожанщина