Всего за 109 руб. Купить полную версию
Ростислав Коломієць
Олег Ольжич
© Р. Г. Коломієць, 2021
© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2021
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2009
Історичний зміст постаті Ольжича
Перше, що впадає в око при вивченні епохи боротьби за створення української держави у XX столітті, це те, що її яскраві постаті:
Симон Петлюра (18791926) видатний театрознавець
Володимир Винниченко (18801951) видатний драматург
Михайло Грушевський (18661934) видатний історик
Степан Бандера (19091959) пристрасний публіцист
Олена Теліга (19061942) видатна поетеса
Олег Ольжич (19071944) видатний поет
Творці. Вони творили українську державу у першій половині XX століття. Хтось помінявши перо на рушницю. Хтось не випускаючи з рук пера. Без цих трьох перших постатей не уявити культурного і політичного життя української нації у першій половині минулого століття. Не кажучи вже про три останні постаті, чиє життя обірвали на злеті, у часи Другої світової війни.
Творці. Я памятав про це, створюючи монографію про українську Жанну дАрк Олену Телігу. Хай ці рядки ляжуть у контекст роздумів і про Олега Ольжича одного з яскравих символів українського націоналізму і одного з найпотужніших українських поетів першої половини XX століття.
Постать Ольжича набуває історичного змісту у тому сенсі, що він є одним із духовних лідерів молодого покоління першої еміграційної хвилі 20-х років XX століття (як тут не згадати Олену Телігу, близьку йому в поезії і спільницю у суспільно-політичному житті), яке спромоглося не лише зберегти, але й примножити пасіонарну енергію українського народу, майже зруйновану у радянській Україні репресіями, голодомором, вигубленням і спотворенням культури. «Хай воскресне столиця Андрія, Дух вояцький живе у народі!» такою метою жив Олег Ольжич.
У своїх роздумах я, звичайно, спирався на незаперечні факти з життя і творчості Кандиби, який свої наукові праці підписував справжнім прізвищем, поезії псевдонімом Ольжич, а в підпіллі перебував під прізвищем Кардаш. І користувався здобутками «кандибіани», науки, що активно, часом небезперечно, аналізує його життя і творчість. Подаю їх не з вагою значимості, а в порядку власного ознайомлення з ними. Насамперед:
це і мудрі роздуми над творчістю Ольжича академіка НАН України Миколи Жулинського;
це і виважені оцінки політичної діяльності Ольжича чинного Голови ОУН Богдана Червака;
це і влучні спостереження літературознавця, поета, перекладача Миколи Ільницького за поезією Ольжича;
це і позбавлені наукоподібності дослідження Романа Онишкевича, який точно підмітив, що трагічна доля Ольжича, як і його співвітчизниці Олени Теліги, є «символом трагедії українського націоналізму з її одвічною боротьбою із зовнішнім ворогом і чварами у власному домі»;
це і сповнені емоцій і фантазувань і разом із тим виважені роздуми про Ольжича українського письменника і громадського діяча Миколи Краснощока, який, до речі, перебував у Києві під час німецької окупації;
це і щиросердні, позбавлені політичної конюнктури, враження від життя і творчості Ольжича в епоху боротьби за українську незалежність, що прозвучали з вуст запорізької вчительки, «всеукраїнської домашньої вчительки з історії», як її з повагою називають, Ганни Володимирівни Черкаської. Вони є переконливим свідченням того, що життя і творчість Ольжича треба починати вивчати ще у середній школі;
це і психологічний портрет Ольжича у публікації «Любов і творчість, туга і порив, відвага і вогонь самопосвяти» літературознавця і письменника Петра Білоуса. Це перша і вдала спроба подати нам «живу людину», яка не зійшла з памятника, а жила серед нас страждала, кохала, боролась і не зраджувала себе
У дослідженні мені пощастило скористатись безцінними матеріалами про Ольжича, дбайливо зібраними і зосередженими в журналі «Український історик», який видавався у США, що були підготовлені до друку Головою Українського Історичного товариства, головним редактором цього єдиного на Заході україномовного науково-історичного журналу Любомиром Винарем у 1985 і 1986 роках. Тут і:
глибокий аналіз поетичної творчості Ольжича самого Винара,
систематизація його громадсько-політичної діяльності, здійснена його соратниками.