– Послухай, люба, де ж наші ножі, ложки і виделки?
– Так я ж тобі писала: «Ночуй вдома», – каже дружина, підходить до ліжка, відкидає покривало, а під ним лежать ножі, виделки і ложки…
Син відчиняє батькові двері й каже:
– Ну, мама й здивується! Годину тому вона почала розмовляти з тобою по телефону і до цих пір не закінчила.
У ресторані дівчина закурює сигарету. Літня жінка, що сидить поруч, ущипливо каже:
– Вам не буде заважати, якщо я буду їсти біфштекс?
– Ніскільки, – відповідає дівчина, – звісно, при умові, якщо ви не будете заглушати оркестр.
Дівчина сидить на лавочці в парку. До неї підходить молодий чоловік і запитує: «Котра година?» Дівчина встає з лавки і починає роздягатися.
– Я ж тільки запитав котра година!
– Та знаю я вас: «Котра година?… Може пройдемось?… Підемо в кафе?… Вип’ємо?… Потанцюємо?» А потім все одно до цього дійде!
Дівчина з увімкненим касетним магнітофоном, пританцьовуючи, стоїть на узбіччі і ловить таксі. Один автомобіль зупиняється.
– Шеф, вільний?
– Так.
– Потанцюємо?
Він і вона лежать у ліжку, курять одну сигарету на двох. Він:
– Слухай, ми з тобою вже давно знайомі, може одружимося?
Вона глибоко затягнулася сигаретою і, повільно випускаючи дим, каже з невимовною тугою:
– Господи, та кому ми потрібні…
Потрапила одна жінка у віці «під п’ятдесят» із серцевим нападом до лікарні. Приключилася з нею клінічна смерть і постала вона перед Господом. Бог поглянув та й каже:
– Помилочка сталася. Вертай назад. Тобі ще років десять спокійно можна жити.
Отямилася вона в лікарні, вичуняла і вирішила прожити лишок років у повне задоволення. Не виходячи з лікарні зробила підтяжку обличчя, прибрала жир, поставила силікон у груди, зробила косметичну операцію – повний абзац. Вийшла з лікарні, поквапилася до таксі через вулицю і її насмерть збила вантажівка. Знову постала перед Богом і плаче:
– Ти ж казав: ще десять років буду жити!
– Ой, святі апостоли! Не впізнав!..
Чоловік довгий час був у відрядженні. Повернувся додому, стукає у двері. Ніхто не відчиняє. Із-за сусідніх дверей сусідка в’їдливо каже:
– А ти рогами, рогами постукай!
Дружина звернулася у міліцію, так як вже три дні немає вдома чоловіка.
– Які-небудь особливі прикмети у нього є? – Знайдете – будуть…
Розгніваний чоловік виявив у подружньому ліжку мужчину.
– Що ви тут робите?
– Ось бачиш, – каже коханцю дружина, – я ж казала, що він недоумкуватий.
Доярка після страшної п’янки приходить на ферму. З останніх сил падає на стільчик біля корови і підсовує відро. Корова жалісливо дивиться на неї:
– Що, знову на похмілля? Ну, берись за дійки, а я пострибаю.
Дружина запідозрила чоловіка у зраді. Найняла детектива. Через тиждень той приносить їй роздрук телефонних розмов. Увечері дружина кидає в лице чоловікові зібганий папір, той блідне і приречено запитує:
– Ну й що ми тепер будемо робити?
Дружина розлючено тикає в папірець:
– Ось це, оце і увесь п’ятий абзац!
На пероні стоїть подружня пара. Поїзд віддаляється, а чоловік нервово каже дружині:
– Коли б ти так не причепурювалася, то ми б не запізнилися на поїзд.
– А коли б ти не квапив мене, то нам не так довго довелося б чекати наступного…
Чоловік повернувся з роботи раніше і застає дружину з коханцем.
– Познайомтесь, – каже дружина. – Це – мій чоловік, а це – Вітя. А поки ви знайомитесь, я піду викличу швидку допомогу.
Чоловік заходить у спальню і бачить там свою дружину із сусідом.
– Боже мій, – каже дружина, – це ж хамство! Вриватися в чужу квартиру! Ми ж мешкаємо поверхом вище!
Приїхала провідниця додому. Увесь день прала, прибирала, варила… І, звісно, стомилася. Тільки до ліжка і – спати. Чоловік до неї з нетерпінням:
– Ну, давай…
Вона (засинаючи):
– Почекай, почекай. Зараз поїзд рушить, тоді…
У зброярню заходить пещена жіночка:
– Мені потрібна зброя!
– Яка?
– Надійна. Щоб не було осічки.
– Для захисту?
– Ні, для захисту я винайму адвоката.
– Може, візьмете двостволку?
– Навіщо? Ви що, думаєте, у мене два чоловіки?
Михась повернувся пізно вночі додому і застав дружину з незнайомим чоловіком.
– Що це таке?! – кричить дружина. – Де ти тиняєшся до півночі?
– А хто цей чоловік? – запитує Михась.
– Не відволікайся від теми, – зупиняє його дружина. – Відповідай на питання!
– Допоможіть! – кричить дружина приборкувача левів, вискочивши на вулицю. – Лев вирвався із клітки і напав на мого чоловіка! Він його зараз розірве! Вхід півтора долари!
У квартирі задзвонив телефон. Жінка бере слухавку.
– Скажіть, господар вдома?
– Немає.
– Тоді передайте йому, що телефонував його друг.
– Друг? – дивується жінка. – Ви, мабуть, помилилися номером, це квартира податкового інспектора.
Петрова дивиться на себе у дзеркало і бурмоче:
– Так йому й треба, цьому Петрову.
Гані не везло вже 20 років. Чоловіки неодноразово знайомилися з нею, прогулювались, ходили до кінотеатру і навіть гостювали в неї. Але… Перший же візит чомусь виявлявся і останнім. А потім, коли вона телефонувала йому на роботу, було противно чути: «Якщо це Ганя, то мене немає…» Бідна дівчина просто не знала, що робити. Макіяж, аеробіка і музичні вправи приносили тільки попередній успіх. Чоловіки западали на неї всюди – в автобусі, в метро, на роботі, на ранковій пробіжці. Квіти, ресторан, навіть поїздка за кордон. Але… Все це до першого візиту додому!.. «Вибач, люба, у мене багато роботи!» Ось і сьогодні, дивлячись як симпатичний Степан Микитович, навіть не роздягнувшись, залишив торт і квіти у прихожій, раптом згадав про якусь термінову нараду і вилетів на сходи. Ганя побігла за ним, намагаючись зрозуміти, затримати, запитати, пояснити… А за нею у прочинені двері побігли усі її тридцять кішечок…
Застав чоловік коханця дружини і б’є його… Дружина у відчаї:
– Що ти робиш, Іване?! Це ж батько твоїх дітей!..
Майор застав дружину з коханцем. Витягує пістолет: «Пішли!» Коли вийшли на вулицю, чоловік пропонує коханцю:
– Я вистрелю два рази – і падаємо. До кого першого моя дружина підбіжить, той з нею і залишиться.
Жінка чує два постріли, дивиться у вікно і кричить:
– Іване, вилазь із шафи, обидва застрелилися!
Після шлюбної ночі Хайм розчаровано дізнався, що Сара – не дівчина. Він гнівно:
– Сарочко, як, ти вже з кимсь була до мене?!
– Слухай, Хайм, ми ж не в пустелі живемо: тут завжди були люди і будуть люди…
Молодий чоловік підшукав собі порядну дівчину. Одружився. Перед першою шлюбною ніччю він виходить із ванної і бачить, що його дружина вже лежить впоперек ліжка.
– Зразу видно, що порядна дівчина, навіть не знає, як лягти…
– А вас хіба зрозумієш, – відповідає та, – один каже – так лягай, інший – так.
У Катерини помер чоловік. Після похорону молоду вдову проводжає подруга.
– Бідна, ти тепер будеш зовсім одна. Чоловік, якого ти чекала щовечора, вже не прийде…
– О, це не вперше. Але тепер я хоч буду знати, де він проводить ніч.
Начальник вмовляє секретарку переспати з ним. Вона відповідає:
– Ні. По-перше, я ще дівчина. По-друге, мені мама не дозволяє, а по-третє, у мене після цього голова болить.
Гарненька секретарка – молодому клерку:
– Я, звісно, могла б вам розповісти, як я добилася прибавки до зарплатні, але не думаю, що вам це допоможе.
Грузин просить дівчину:
– Покажи ніжки вище колін – дам п’ятдесят гривень!
Показала.
– А покажи ще вище – дам сто гривень!
Показала.
– Віддайся! Скільки візьмеш грошей?!
– Як з усіх – десять гривень.
Професор на лекції довірливо каже студентам:
– Жінку дуже важко задовольнити сексуально. Я, наприклад, знаю лише одну.
– Хто вона? – запитують студенти.
– Ви скажіть краще, хто він? – запитують студентки.
Стоїть Іван-царевич на роздоріжжі, напис на камені читає:
«Направо поїдеш – коня втратиш. Прямо поїдеш – голову втратиш. Наліво підеш – додому не повертайся. Василіса».
Їхали у поїзді в одному купе доярка і гарна молода жінка. Доярка в захопленні від прикрас на жінці. Діаманти, перли, золоті каблучки…
– Яка краса!
Красуня із зневагою: