Кононенко Олексій - Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…

Український народний гумор

Все-всі-вся

Анекдоти про маленьких і великих, зубатих і вухатих, культурних і спортивних, а також суспільно-активних

Анекдот – зброя народу.

(Вольтер).

Передмова

Добре сміється той, хто сміється останній.

Квіточки життя

– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?

– Не доніс тебе лелека…

Анекдоти про маленьких i великих

Мати до сина:

– Чи навчився чого нового в школі?

– Так. Навчився шепотіти.

Учитель:

– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.

– Я теж на це сподіваюсь.

– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?

– Де ти таке прочитав?

– Я це написав!

– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?

Я забув намочити мило.

– Тату, дай десять гривень! – просить син.

– Навіщо?

– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.

– Чому це ти її раптом пожалів?

– Бо вона… цукерки продає.

– Навіщо людині зуби?

– Щоб їсти.

– А ще для чого?

– Щоб боліли.

– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?

– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!

– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?

– Плуг тягне волів.

– Діду, ви колись були малим?

– Був.

– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?

– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!

– Щороку носили?

– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.

– Як тато сказав…

– Так по-маминому й буде!

– Мамо, наш тато йог?

– Звідкіля ти взяв?

– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.

– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.

Посередині жінка спохопилася:

– А де ж наш Василько?

– Не переймайся! Я його за руку веду.

Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:

– Багато сала було?

– Нема сала.

– А м’яса?

– І м’яса нема.

– І шкури нема? – усміхається сусід.

– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…

Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.

– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.

Сусідка в хату:

– А де мати?

– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.

– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!

– І що він казав?

– А лайку говорити?

– Ні.

– Тоді нічого.

– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?

– Може, метеорологом?

– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!

– Тато обіцяв, тато сходив.

Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.

– Скільки тут баранів бекало?

– Один!

Мама:

– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!

Мати з сином-підлітком зайшла до трамвая. Сіли. Хлопчик дістає сигарету, закурює. Літня жінка обурилась:

– Чому він курить? Тут же написано: «Курити заборонено!»

– І чого ви до дитини чіпляєтесь? Він ще читати не вміє!

– Мамо, а тато на роботі багато пише?

– Звідки ти взяв, синку?

– А чому ж він кожного ранку у тебе просить грошей на чорнило?

Розмовляють два старшокласники:

– Ну, як твоє перше побачення?

– Можна сказати, пройшло напівуспішно.

– Як це?

– Я прийшов, а вона ні.

– Мамо, мамо! До нашої квартири заліз якийсь незнайомець і бавиться з нашою нянею!

– Жах! Потрібно терміново телефонувати у міліцію!

– З першим квітня, мамулю! Насправді це не незнайомець, а наш татусь.

Синок запитує у батька:

– Тату, хлопця, який збирається одружитися, називають женихом, а як називають того, хто вже оженився?

– А оце слово, синку, тобі ще рано знати.

Жених запитує у молодшого братика своєї нареченої:

– І часто ти зазираєш у замкову шпарину в наших дверях?

– Ні, тільки тоді, коли туди не зазирають тато або мама.

– Мамо, знаєш, наша Марійка бачить у темноті!

– Звідки ти це взяв, синку?

– Вчора увечері, коли вони з дядьком Миколою сиділи в темній кімнаті, я чув, як вона його запитала, чому він не голений.

В купе поїзда мама образно пояснює синові, як з'являються діти:

– Береться глина, ліпиться заготовка, потім, коли її викупати в молоці, буде хлопчик, а коли у воді – дівчинка.

Молодий чоловік, звісившись із верхньої полиці, зацікавлено запитує:

– А що, старий спосіб відмінили?

Маленький хлопчик загубив маму у великому універмазі. Чергова докоряє йому:

– Хлопчику, маму потрібно завжди тримати за руку.

– Але ж у неї в руках було стільки речей…

– Тоді потрібно було триматися за спідницю.

– Я намагався, але не зміг дістати…

Вчитель написав у щоденнику: «Ваш Миколка дуже багато часу проводить із дівчатками, хоча я й намагаюся його від цього відучити».

Мати відповіла: «Коли ви знайдете дійовий спосіб, прошу повідомити мене, і я вживу його для Миколчиного батька».

Батько до сина:

– Ти чому мені грубіяниш? Я тобі батько чи ні?

– Ну, ти ребуси загадуєш, старий. Я звідки знаю?

Маленький хлопчик плаче на вулиці, його запитують:

– Хлопчику, чому ти плачеш?

– Мама назвала тата слоном, а татусь її куркою.

– Ну то й що?

– Так хто ж тоді я?

Мати запитує сина:

– Ну, що тобі сподобалося у зоопарку?

– Мені – тигр, а татові – кішечка.

– Кішечка? Яка ж у зоопарку кішечка?

– Я її не бачив, але тато сказав: «Яка гарненька кішечка тут квитки продає!»

Маленьку дівчинку запитують:

– У тебе є братик?

– Який ще братик?! Мене годувати нічим!

Батьки розлучаються. Суддя запитує малюка:

– Ти з ким хочеш залишитися?

– З тим, кому присудять телевізор.

Тату, а я знаю дуже смішний анекдот.

Так розкажи.

Не можу, я ще маленький.

– Що сьогодні вам задали додому? – запитує батько сина.

– Нічого.

– Жаль, – зітхнув татусь, – доведеться мити посуд.

– Тітонько, а кого називають красивими жінками? – запитує малюк-племінник.

– Запитай у мого чоловіка, твого дядька, він повинен знати, бо у нього дуже гарна жінка, – кокетливо відповідає тітка.

– А що, у нього є ще одна дружина, крім тебе?

Малюк запитує свого кошлатого татуся, який бренькає на гітарі:

– Тату, тату, а ким ти будеш, як виростеш?

Маленька дівчинка вбігає додому вся у сльозах і з порога кричить:

– Мамо! Мамо! Мене хотіли зґвалтувати!

– Доню, звідки ти це взяла?!

– Граюся я в пісочниці, аж тут підходять троє дядьків і кажуть: «Ну що, вграємо маленьку?»

– Тату, а чому наречений і наречена тримаються за руки?

– Такий звичай, синку. Боксери теж перед боєм тиснуть один одному руки…

До чоловіка підходить маленький хлопчик:

– Дядю, дайте сигарету.

– А тобі мама курити дозволяє?

– Курити не дозволяє, але сказала, що дасть цукерку, якщо я принесу сигарету.

– Дитино, хто ж тебе навчив так лаятися?

– Навчив, навчив… Наче людина не може володіти талантом від народження.

– Зараз тато приїде на машині, і ми будемо її мити.

– А вона влізе у ванну?

З доповіді завідуючого районним відділом народної освіти: «У нашому дитячому садку з тих пір, як прийшла нова завідуюча, увесь час відбуваються веселі конкурси. Наприклад, на днях відбувся конкурс: «Кого заберуть останнім». Переможець ночував із сторожем».

Вчитель – першокласникам:

– Якщо хтось із вас хоче про щось запитати, нехай підніме руку.

Петрик піднімає руку.

– Що ти хочеш, Петрику?

– Нічого. Я перевіряю, як спрацьовує ця система.

– Мамо, можна ми погуляємо у тата і маму?

– Можна, тільки посудом не кидайтеся.

Василько і Тетянка запитують:

– Бабусю, скажи, де нас взяли?

– Тебе, Таню, лелека приніс, а Василя в капусті знайшли.

Васько Тетянці на вухо:

– Скажемо бабусі правду, чи нехай так, не знаючи правди, й помре?