Випємо, сказав і без того захмелілий Станко. Випємо за князя Побажаємо йому легкої смерті! він розреготався, задоволений своїм жартом, а Іліяш тим часом закрутив головою з подвоєним старанням чи не чув хто?!
Ти тихіше поки що, браконьєр перехилився через стіл. Язиком плескати це будь ласка, а на ділі хто чого вартий скоро побачимо
Станко повільно поставив спорожнілий кухоль на стіл. Схилив голову молодий бичок, та й годі.
Убю, сказав він тихо і глухо. Заприсягся і вбю.
І такою ненавистю сповнені були ці слова, що Іліяш відсахнувся:
Слухай Не моє діло, звичайно Але він тобі тато, татусь, що ж ти сичиш, як змія Та за що ти його не злюбив, га?
Станко тупо втупився в червону калюжу на столі. Мовив нарешті:
Гаразд, я тобі розповім, щоб зуби поберіг, даремно не шкірив
Він відкинувся на спинку стільця і переривчасто зітхнув, збираючись із думками. Історія, яку він мав намір розповісти, була священна згадуючи її напередодні походу, він ніби піддавав себе очисному ритуалу. А Іліяш добре вже, якщо хоче, нехай послухає
Мати моя, почав він повільно, мати моя жила в одному селищі, далеко звідси Вона була єдина дочка в шанованій родині, й у неї був наречений, готували весілля. Вона була Непорочна дівчина І напередодні весілля через селище проїжджав князь Ліго зі стражниками.
Іліяш слухав, подавшись уперед, облишивши жарти, щільно зсунувши брови.
Напередодні весілля вів далі Станко. Мати стояла біля воріт рідної домівки, святкова, щаслива І вона сподобалася князю!
Він гримнув об стіл порожнім кухлем. У дальньому кутку корчми гучно заіржала пяна компанія. Пальці Станка, що стискали деревяну ручку, побіліли.
Вона СПОДОБАЛАСЯ князю! І він він Він схопив її, не сходячи з сідла! Він вирвав її з рук батька, який спробував заступитися Він розсік обличчя її нареченому, який кинувся під копита коня І він відвіз її, відвіз, і лакеї його рвали животи від сміху, розумієш?! Відвіз у поле І там просто в полі Так брудно, жорстоко поглумився і кинув. У полі І не було кому її захистити!
Іліяш здригнувся і підвів голову. В очах у Станка стояли сльози.
У дальньому кутку корчми перекинули стіл і побилися. Раз у раз грюкали двері; повз, здивовано глянувши, ковзнула Віла розбійницьку червону косинку її було тепер прикрашено самотньою трояндою.
Станко мовчав довго. Мовчав і Іліяш.
Відтоді, нарешті видушив Станко, відтоді її життя змінилося, зовсім змінилося Накласти на себе руки їй не дали. Батьки не пережили ганьби, померли мало не в один день Знаєш, у селі дуже суворо, якщо дівчина ну, ти розумієш А мати народила мене. Йшла, ховалась Її на ланцюг посадили біля колодязя, є такий звичай, якщо дівчина народить Усі мали плювати їй в обличчя. І плювали Вона Ну, що тобі розказувати Я з пелюшок був байстрюком, виродком, «нагуляним», «прижитим» А князь
Голос Станка затремтів від ненависті. Іліяш дивився, як звужуються в щілинку, сіпаються пеленою його зазвичай ясні очі.
КНЯЗЬ Князь Ліго Він і забув про неї, звичайно. Він пив-їв, спав-гуляв, лапав дівок А мама померла півроку тому. І як настав час смерті, покликала мене і Убий, каже, його. Покарай його. Покарай, хай не на площі, нехай не в петлі Помстися він схлипнув. З тим і відійшла.
Пяну компанію виставили з корчми. Стало тихо, тільки Віла дзвеніла посудом, розбираючи завали, залишені побоїщем.
Він думав вийти сухим із води, сказав Станко з недоброю посмішкою. А от цього разу не вийде. Тому що я його обовязково вбю, хай там що!
І він стиснув під столом руківя свого меча.
Іліяш мовчки взяв зі столу свою склянку і величезними ковтками почав поглинати вино.
Так Сумна історія, сказав він нарешті, злизавши останню краплю. Нічого не скажеш Та тільки знаєш, хлопче Може, мати твоя просто згрішила в юності, а потім, аби гріх прикрити, цю історію приду
Важкий пивний кухоль, спрямований молодою безжальною рукою, влучив Іліяшу прямо в ніс.
Бризнула кров. Ще не встигнувши оговтатись, Іліяш перехопив праву руку Станка і, ледве ухиляючись від безладних ударів лівої руки, закричав:
Та пожартував я! Скажений, пожартував!
Кров заливала його шкіряну безрукавку. Станко, блідий, вискалений, відкинув кухоль і, вивільнивши праву руку, спробував схопити Іліяша за горлянку.