Корчма вмостилася на перехресті, біля самого кордону княжих земель, як миша під боком у дракона. За невелику плату господар водив цікавих на плоский дах і показував зверху межу. Неглибока ця канава ділила світ навпіл з одного боку лежала знайома, безпечна земля, на якій можна виростити тютюн або викопати колодязь; з іншого боку підступали землі князя Ліго, «на які хто ступить ноги відрубують».
Корчма процвітала заходили сюди браконьєри, заглядали і стражники. Чимало було цікавих, що зявилися подивитися на перших і других та побачити з даху страшну межу.
Іліяш прискіпливо оглянув поклажу і спорядження Станка і тепер робив покупки. У маленькій корчемній крамничці знайшлася пара добротних чобіт (старі черевики Станка Іліяш висміяв, як непридатні для подорожі). Прожиток під час походу належало добувати полюванням, і Іліяш закупив цілий мішок солі їсти несолону дичину він, виявляється, не бажав.
Наповнивши заплічні мішки всякими необхідними припасами, компаньйони сіли за обструганий стіл у кутку, щоб випити на доріжку. Іліяш змовницьки насунув капелюх на самий лоб, а Станкові велів сісти обличчям до дверей і відразу ж дати знати, якщо до корчми заваляться «ці погані пси».
Станко почувався вкрай незатишно принаймні поки не осушив три кухлі пива. Одразу ж після цього його настрій значно поліпшився, він розправив плечі та роздивився навколо.
Корчму було складено з цілісних колод; стеля задимилася так, що запросто зійшла б за нічне небо, надумай господар приліпити на неї кілька мідних зірочок. На стінах де-не-де висіла старовинна зброя, а на каміні роздувала капюшон дохла кобра. Станко був уражений як вони зуміли зробити таке майстерне чучело?
Вина! крикнув Іліяш.
Із глибини зали до них заспішила дівчина-служниця. Волосся її по-розбійницьки було завязане червоною косинкою, але нічого войовничого не було ні в тонкому миловидному обличчі, ні в спокійних темних очах, ні тим більше в платтячку з фартушком, серед оборок якого можна було прочитати шовком вишите імя: Віла.
Дівчина прислуговувала їм із початку вечора; Станко раз у раз ловив на собі уважний погляд, але зовсім інші турботи тут же витісняли Вілу з його думок. Тепер він наважився поглянути їй просто у вічі і з задоволенням побачив, як білі її щоки темніють від припливу крові.
Мені ще вина, заявив Іліяш і раптом проспівав хрипким тенором:
Ві-іло, Віло,
невже мені наснилось?!
Тра-ла, тра-ла-ла
Із-за сусіднього столу на них скоса глянули, а бідолашна Віла вкрай зніяковіла.
А юнакові ще пива, еге ж, Станку?
І, не чекаючи підтвердження, Іліяш відправив служницю рухом руки.
Станко крадькома повернувся поруч на стіні був прибитий гладенький щит. У курній і подекуди вкритій вмятинами поверхні щита відбивався Станко мязистий, широкоплечий, із недбало розкиданою на плечах гривою темного волосся, зі сталевим блиском у примружених очах і родимкою на правій щоці Він згадав, як почервоніла Віла, і чомусь почервонів теж.
О лани-ити, лани-ити, румянцем зали-иті! заспівав тут же Іліяш і вів далі без переходу: Йдемо ми з тобою, Станку, просто свині в зуби Або кабану під хвіст, кому як більше подобається А чому, спитаю я тебе, справжні чоловіки не можуть вирушити до щура в глотку? Спра-авжні чоловіки, тобі скільки років, до речі?
Шістнадцять, відповів Станко, який від несподіванки не здогадався додати собі рік або два.
Іліяш здивувався:
Невже? А в кого ти здоровенний такий удався, в маму чи в тата?
Станко насупився. Іліяш, звичайно, базіка і пустодзвін, але і в жартах слід знати міру
Намагаючись триматися подалі від Іліяша, до столу бочком наблизилася Віла. Глечик вина і величезний кухоль пива перекочували з її таці на обстругану стільницю. Станко знову зловив на собі погляд і відвернувся.
Випємо, Іліяш хлюпнув вина у свою склянку, так що навколо на столі відразу утворилася червона калюжа, випємо на доріжку Нехай добрі духи, як то кажуть, «оксамитом стежку нашу, а ворогам по пявці в кашу» Пявку їм у зуби, цим собакам-дозорникам! Іліяш притишив голос і озирнувся.
Випємо, сказав і без того захмелілий Станко. Випємо за князя Побажаємо йому легкої смерті! він розреготався, задоволений своїм жартом, а Іліяш тим часом закрутив головою з подвоєним старанням чи не чув хто?!