Правда, дочко, правда скаржилася бабуся. Де ж онуки?
Зараз їх принесуть сказала султанша. А яка доля Степана мого? Його тоді захопили татари?
Ні, врятувався мати розглядала пишні покої. Зібрав грошей, поїхав у Кафу тебе викуповувати і пропав. Не знаємо, що з ним, чи живий
Зітхнула Роксолана Мати звернула увагу на вишивки з рідними візерунками, хотіла щось запитати і раптом почала задихатись, їй стало зле.
Дивна була ця могила з хрестом на мусульманському кладовищі. Сулейман, який повернувся з походу, стояв поруч із Роксоланою, одягненою в чорне. Поклала на горбик землі свою вишиванку.
Мовчали. Сулейман переживав горе дружини. Сказала Роксолана:
Мати говорила, що татари зовсім розорили Україну. Майже весь живий народ вивезли в рабство або винищили
Раптово впала на коліна перед султаном:
Перед могилою матері заклинаю тебе, володарю світу: не ходи на Україну! Дай моїй бідолашній батьківщині піднятись! Я благаю тебе! Дай слово мені!
Довго мовчав Сулейман, грав жовнами. А потім підняв Роксолану і тихо сказав:
Султан Сулейман не битиметься з твоєю Україною. І ніколи більше не ставай на коліна. Ти турецька султанша!
Селім і Баязед гралися у смузі прибою під наглядом служників на чолі з Гассаном, а Роксолана сиділа під накидкою, писала вірші. Тут її знайшов суворий Ахмед-паша:
Дозволь мені, о, султанша Хюррем, поговорити з тобою. Бо іншого разу може й не бути.
Роксолана відірвалася від свого заняття й уважно подивилася на візира:
Я слухаю тебе.
Я знав Сулеймана ще хлопчиком, я його виховував. Ніколи ще Туреччина не мала такого достойного султана. Він створений для великих справ. Але йому заважає їх здійснювати одна жінка Я багато терпів, коли ця жінка нехтувала нашими звичаями, почала відкривати обличчя, приймати у себе чоловіків, займатися будівництвом, потім відокремила гарем
Хто ж це така? весело розсміялася Роксолана. Як вона посміла?
Ми довго терпіли це. Але не можемо терпіти більше втручання цієї жінки в державні справи. Негоже жінці вирішувати, з якою країною воювати султану.
Роксолана мовчала. Візир вів далі, свердлячи її ненависним поглядом:
А ще хочу нагадати цій жінці, що доля її дітей у наших руках.
Ти маєш на увазі, що ви вбєте моїх дітей, коли Мустафа сяде на трон? Але для цього треба, щоб Сулейман щоб його не стало Ти погрожуєш мені смертю мого чоловіка? І не боїшся? Роксолана зблідла.
Візир помовчав, презирливо дивлячись на жінку, і вів далі:
Я не боюся нічого. Люблю султана більше за тебе, бо ніколи його не зраджував, як ти. Заповіт Фатіха не скасувати. Рада улемів усе одно залишить живим одного старшого сина, коли він сяде на престол Але це в майбутньому. А я маю на увазі день сьогоднішній. Гнів Падишаха й улемів буде безмірний, коли вони дізнаються, що твої діти хрещені в християнську віру! Ніхто їх не врятує!
Це наклеп! схопилася Роксолана. Баязеда я не
А Селіма? спокійно запитав візир.
Не памятаю Я була тоді в пологовій гарячці, трохи стало легше Хто тобі це сказав? остовпіла від найсильнішого страху за свого сина.
Візир помовчав. Роксолана поглянула на берег, де чорний євнух неодноразово кидав погляди в їхній бік.
Гассан? здогадалася Роксолана. Цей підлий боягуз
Я не хочу завдавати болю моєму володареві, сказав візир. Гассану я дав гроші за мовчання, і я мовчатиму, якщо ти не втручатимешся в державні справи.
Роксолана на мить замислилася. Ще раз глянула на берег моря, на Гассана і служників, які були його людьми Прийняла рішення і миттєво заспокоїлася. Сказала холодно:
Добре. Немає іншого виходу.
Покликала дітей і пішла в палати.
Султан проводив Раду Дивана, коли почувся якийсь шум біля дверей. Усі здивовано прислухались. А за дверима стояла Роксолана з дітьми і яничари. Ага охоронців стояв перед дверима і зніяковіло говорив:
О, Радісна Мати принців! Сюди не можна жінкам! Іще жодна сюди не ступала Падишах зайнятий суддівськими справами. Я не можу його турбувати!
Я теж хочу суду! крикнула. Над розбійниками, які сваволять у палаті Падишаха! сказала твердо, підходячи до дверей. Ага став на коліна перед нею. Увійшла до суддівської зали зі сльозами, але так твердо, ніби сама збиралась у ньому судити. Увійшла і закричала:
Урятуй дітей своїх! Я боюся повертатися в гарем!