Падишах їхав на чорному, як ніч, коні, під зеленим прапором Пророка, з мечем Магомета. Воїни, яких обганяв султан, зі страхом і повагою дивилися, як на образ, на непорушну постать Сулеймана, що сидів на швидкому коні, як висока камяна подоба кари Господньої, не звертаючи уваги на дощ. І були аги і паші пишніше одягнені, ніж їхній володар: ніякого металу, крім твердої сталі, не мав при собі, ніякого оздоблення не було на його одязі.
Сонце сідало за обрій. Султан мовчки стояв на пагорбі й дивився, як його моджахеди штурмували фортечну стіну. Хтось закидав хмизом глибокий рів, а хтось уже дерся драбиною, падав, перелазив на стіну
Навколо все було у вогні й клубах диму. Ревли гармати, кричали люди
Сулейман застиг нерухомо, здавалося, не слухав гінця, який, упавши ниць, доповідав про хід жорстокого бою. Нарешті, султан побачив, як відчинилися фортечні ворота, як рвонула туди кіннота і як затріпотів на вежі зелений прапор
І впав володар половини світу на коліна помолитися Аллаху за перемогу.
Роксолана сиділа на троні, поруч стояв Мустафа, підріс Селім, а на руках вона тримала немовля Баязеда. Італійський художник малював груповий портрет, милуючись усмішкою султанші, розмовляючи з нею своєю співучою мовою, Роксолана знала трохи і її.
Втомлений Баязед вирвався з рук.
Закінчимо, діти втомилися розпорядилася жінка. Дякую, синьйоре, чекаю вас завтра Біжіть звернулася вона до старших дітей. І слухайте вчителя Абдуллаха!
Діти радісно вискочили із зали, а Баязеда забрала служниця.
Роксолана перейшла до іншої зали, де разом із Ахмед-пашею почала обговорювати макет імарету й інших будівель біля Авретбазару. Султанша вникала в усі деталі. З повагою і подивом дивився на неї будівельник. Саме сюди євнух приніс на таці папери. Роксолана відразу ж зламала печать лист був від Сулеймана. Пробігла очима, випросталася гордо і сказала Ахмед-паші:
Військо султана взяло Будапешт! Нехай весь Стамбул, уся країна знає про цю прекрасну перемогу! Я хочу роздати милостиню!
Коли в оточенні охорони роздавала милостиню бідним людям, сталося майже диво. Якась бабуся в убогому українському одязі прорвалася між коней яничарів із плачем і з монетою-милостинею в руці: «Настуню, дитино!» біля лектики султанші впала.
А молода султанша голосно скрикнула, зістрибнула з нош у дорогих шатах, у пилу на колінах перед матірю стояла, руки їй цілувала Мовчав натовп, іще ніколи не бачив такого, укотре розгубилась охорона, неможливо було передбачити вчинки дивної султанші.
Посадила Роксолана матір у лектику, і, мовчки обнявшись, обидві плакали по дорозі до палацу
А в палаці у прекрасних палатах Роксолана розпитувала чисто прибрану, смертельно втомлену, здивовану, але щасливу матір:
Як же ви, мамо, мене знайшли?
Тому що два єврейські купці зі Львова дізналися про тебе, сюди мене привезли насилу розповідала мати. Від подорожі й радості боліло її серце. Спасибі їм. Хороші вони люди.
Я їх щедро нагороджу І не тільки дукатами. До мене вже приходили посли з Єрусалима, просили полегшити доступ до їхньої святині, Стіни плачу Тому присягаюся, мамо, що або я, або мої сини подарують єврейському народу їхню святиню, твердо сказала Роксолана.
А як же ти, доню, заміж за чужу віру вийшла?.. Батько помер. Не витримав такого сорому Гріх це великий, донечко хитала головою мати.
Бідолашний батько Знаю, що гріх залилася слізьми Роксолана. Та полюбила я чоловіка свого понад усе
Помовчала матінка, потім знову запитала:
А як же ти живеш з іншими його жінками У вас же тут гареми Ой, сором який скаржилася знову сива матінка.
Він мені вірний, як і я йому ласкаво пояснила Роксолана. Тому що цей султан не такий, які були до нього Він мудрий і порядний чоловік.
Мудрий і порядний? Так що ж він землю своєї дружини спустошує? Замучили нас татари. Знову Рогатин спалили, всіх перебили А коли була в Перекопі, там жид один на митниці все дивувався: стільки людей вивезли з України невже хтось залишився? А вчора мої купці говорили, що турки готують найбільший похід на Україну Заллють кровю нас, ми зникнемо з лиця землі.
Це не султан готує, то візир Ахмед-паша і яничари, над якими він поставлений хвилювалася Роксолана. Словянські землі для турків це землі невірних, і війна з ними це священна війна Невже Рогатин знову спалили?