Із деревяної різьбленої балки стирчала стріла з курчачо-жовтим оперенням.
* * *Прийом тривав, хоча людей стало наполовину менше. Офіціанти так само розносили напої та закуски. Капітан корабля, на якому прибула Іріс, був такий щасливий і пяний, що не міг підвестися з оксамитової лави біля стіни.
Тереза зустріла Іріс чіпким поглядом:
На вас лиця немає. Ви мене лякаєте що сталося?!
Із бічних дверей виринув Алекс:
Пані Терезо, лорд-регент просить вас піднятися до нього в кабінет просто зараз Пані Айріс, я негайно проведу вас у ваші апартаменти.
* * *У кімнаті Іріс виявила, що футляр із сопілкою пропав.
Вона занервувала. Облилася холодним потом. Викликала покоївку. Та показала їй футляр у шафі на полиці, на почесному місці; покоївка вирішила навести лад, поки Іріс була на прийомі.
Іріс накричала на неї негідно, грубо, верескливо. Покоївка почервоніла і пішла. Іріс переконалася, що сопілка абсолютно ціла і черепашки з записами теж на місці. Треба було повернути покоївку і вибачитися, натомість Іріс сіла на край ліжка й опустила руки.
Ще секунда, і замах обернувся б убивством при єдиному свідку. Той, що стріляв у лорда-регента, як він повязаний із людьми, які тримають у заручниках Лору з хлопчаками?
Чи він стріляв зовсім не в лорда-регента?!
Думки ставали абсурднішими з кожною секундою, найкращим виходом було перестати думати взагалі. Іріс обняла футляр із сопілкою і застигла, скорчившись, на ліжку.
* * *У двері загрюкали кулаками о другій годині ночі час Кажана. Господар, у якого Ольвін винаймав кімнату, вискочив у самій сорочці, заздалегідь до смерті наляканий: він пережив бунт тут, у місті, і такий ось стукіт у двері означав для нього занадто багато.
На порозі стояли стражники в чорних мундирах палацової охорони. Господар повільно сповз по стіні: безліч разів він бачив це в нічних кошмарах.
Майстер Ольвін тут живе?
Ольвін маячив на сходах поверхом вище. Господар, не в змозі видати ні звуку, підніс руку і ткнув пальцем: здав, не чинячи опору. Стражник подивився на Ольвіна знизу вгору: вони були ровесниками. Обидва провінціали. Стражник іще не знав, як тягти людину в казан, Ольвін уявлення не мав, що означає стукіт серед ночі.
Поїдете з нами, сказав стражник. З усіма своїми штучками з цими з речами!
У чому його звинувачують?! придушено пискнув господар. Не розраховуючи на відповідь, так, із доброти душевної. Він по-своєму любив постояльця і дбав про нього, як про рідного сина.
* * *Це ти, значить, фаршируєш черепашки музикою, як пироги сиром?
Так, сказав Ольвін.
Чотири місяці тому його вже викликали до палацу, щоправда, не посеред ночі. Не цей офіцер, а інший, але в такій же тісній канцелярській кімнаті вимагав від нього «таємниці» як поміщати музику всередину порожніх черепашок. Ольвін чесно все показав і розповів. Той офіцер нічого не зрозумів і не дивно: ремесла5 навчаються роками, якщо є талант. Офіцер пригрозив вязницею, конфіскував резонатор вартістю, як вулиця у провінції Руді Пагорби, і рідкістю, як величезний алмаз. Конфіскував розчини, співучу сіль, черепашки, срібний камертон. Майже місяць Ольвін жив надголодь, тягаючи на ринку мішки з рибою. Потім йому несподівано повернули все цілим і неушкодженим, а за дві черепашки запропонували гроші, хорошу ціну. Черепашки були колекційні записи Іріс Май, «Пори року». Ольвін не хотів би їх продавати, але, з огляду на обставини, сперечатися не було про що.
І ось тепер перед ним стояв інший офіцер, раз у раз витираючи блідий спітнілий лоб:
Ти можеш вкласти туди будь-які звуки? Крики чайок? Собачий гавкіт?
Так.
Людське мовлення?
Так, Ольвін здивувався, навіщо б так бездарно використовувати таку красиву і складну оболонку. Слова, на відміну від музики, легко записати на папері.
Тоді швидко, швидко готуй свої каганці!
Ольвін не сперечався. Розбуди його посеред ночі, як, власне, і сталося, він завжди готовий приготувати розчин, встановити резонатор, триногу, пальник
Ти пояснюй, що робиш! Не удавай із себе розумника, обдурити мене не вдасться!
Велика неприємність у палаці, подумав Ольвін, ця людина налякана і зла. Добре б усе скінчилось, як минулого разу, хоч би мені дозволили піти по-доброму.
Ось посудина ідеальної форми, я називаю її резонатор, стінки влаштовані так, щоб ловити звук і передавати коливання розчину співучої солі. Ось зародок кристала, поки він росте звук зберігається в його гранях. Тепер я розігріваю розчин і додаю солі: щоб кристал ріс, насичений розчин має остигати. Вміщую розігрітий розчин у посудину, обережно а всередину, на тонкій нитці, вміщую зародок. Що ви хочете, щоб я записав?