Слухачі були прихильно-байдужі, перемовлялися, пили вино, виходили з зали й поверталися; хтось аплодував із більшою ретельністю, хтось ліниво склеював долоні на секунду, щоб тут же розняти їх і продовжити перервану бесіду. Іріс змусила себе зосередитися на музиці, ввійти в сопілку, сховатися в сопілці; кращі спогади її дитинства, прогулянки з сестрою світлим лісом, зелені схили, з яких вони скочувалися стрімголов по черзі, всі ці дні були розчинені в мелодіях, і вона відтворювала їх нота за нотою.
Потім Тереза, яка сиділа у першому ряду, попросила її зіграти «Пори року». Після перших же тактів Іріс упізнала в своїй музиці виконання Ольвіна. Вона повірила голосу, нечутному для інших, підкорилася його волі й зламала колишню тему, вибудовуючи мелодію заново. У залі стихли розмови ці люди розбиралися в гармонії, як риба у феєрверках, але не могли не відчути сили, яка струмувала цієї миті від Іріс і від її сопілки.
Вона закінчила фрагмент, перевела подих і побачила імператора на галереї, у щільному кільці охоронців. Він дивився на Іріс, в його погляді був той самий вираз, який тепер до смерті її лякав.
У перерві вона стала свідком сцени, для її вух не призначеної. Тереза крижаним тоном порекомендувала імператору покинути залу, той спокійно і владно нагадав їй, що вона всього лише слуга трону. Тереза пішла, не глянувши на Іріс. Стражники продовжували тримати імператора в кільці.
Я прийшов вас послухати, він силувано всміхнувся Іріс. Ви грали «Пори року» не так, як раніше. Чому?
У вас чудовий слух, сказала вона сухими губами. Я рада, що ви прийшли на концерт.
Дехто намагався мене утримати, він недобре оглянув обличчя стражників із витріщеними очима. Мені не можна вільно ходити по власному палацу Ідіть геть! Це наказ імператора!
Стражники вагалися частку секунди. Потім один із них, слабка ланка, відступив, і за ним позадкували інші. Іріс і імператор залишилися самі на широкій галереї знизу долинали голоси із зали. Навпроти тягнулася глуха цегляна стіна. Іріс озирнулася, відразу згадавши стрілу з курчачо-жовтим оперенням.
Це може бути небезпечно, государю. Бунтівники
Не пролізуть же вони прямо до палацу!
Можливо, вона говорила з навіяння, ніби ступаючи по тонкому льоду, ці люди намагалися коли-небудь звязатися з вами
Він глянув здивовано:
З якого дива? Пять років тому вони хотіли використати мене як маріонетку на троні. Тепер я їм потрібен тільки мертвий.
І все це ти знаєш від лорда-регента, подумала Іріс.
Але, можливо, вони ще спробують щось до вас донести Подати свою точку зору
Точку зору?! він глянув так, що їй стало по-справжньому страшно. Бунтівники хочуть відмовитися від двох провінцій! Це не точка зору, це зрада, за яку слід варити живцем! Ви так ви просто
Він хотів сказати «дурепа» або навіть «зрадниця».
Ви нічого не знаєте про наш світ!
У кінці галереї зазвучали кроки. Через плече імператора Іріс побачила лорда-регента, за його спиною штовхалися стражники.
* * *Відступати їй нікуди. Завтра під час уроку вона залишить непримітну черепашку на стелажі в кімнаті для занять. Імператор обовязково знайде її й захоче прослухати незнайомий запис. Що він зробить потім?
Він піде до лорда-регента. Тоді Іріс викриють, схоплять і звинуватять у чому, в шпигунстві? Вона, звичайно ж, розповість усе як є, але до цього часу Лора з дітьми буде в безпеці напевно.
Обличчя імператора, коли він вимовив слово «зрада», стояло у неї перед очима. Бунтівники даремно сподіваються, що він здатний прислухатися до якихось їхніх доводів. Імператор повністю під впливом лорда-регента Навіщо Іріс знати історію бунту, навіщо заглиблюватись, адже вона завжди уникала політики?!
«Відмовитися від двох провінцій». Для Іріс це нічого не означає. Але заради своєї правди люди готові варити супротивників у казанах і бути звареними.
Її пальці бігали по завитку сопілки. На страшенній глибині, куди не дотягнеться жоден нирець, жив равлик і сто років ріс разом зі своєю черепашкою, а потім помер. І порожню черепашку підняли на світло, випалили кислотою поверхню, відполірували гирло і прорізали клапани на місці хітинових голок. Смерть равлика набула нового змісту вона звучить.
Що буде з моєю сопілкою, подумала Іріс із раптовим страхом. Коли мене стратять Чи зможуть ці люди зрозуміти, наскільки дорогоцінна саме ця черепашка і наскільки вона тендітна? Раз жбурнути в роздратуванні об стіну і звуку немає. Однієї тріщини досить.