Знову крик. Пауза. Звук срібного камертона. Далекий шум моря.
Мені важливо, що ти про це думаєш, сказав Ерно.
Це маячня, коли їй було страшно, робилися холодними руки, а права долоня ставала і зовсім як лід. Такій величезній змові нізвідки взятися. Немає опори, ти ж усе вичистив. Усіх. Поруч тільки вірні. Цей чоловік, можливо, і не брехав, але він сам обманювався.
Як ти вважаєш, запитав він задумливо, каральний похід на Щасливий Острів був непотрібним звірством чи стратегічно виправданим актом залякування, який у результаті врятував багато життів?
Вона мовчки пораділа, що він дивиться на неї без повязки на очах.
Він був виправданим звірством Ерно Навіщо ти записав допит?
Щоб ти його потім почула.
Навіщо?!
Бо мені важливо, чи дійдеш ти того ж висновку, що і я.
Вона підібралася; його манера всіх навколо випробовувати і перевіряти дратувала багатьох, але вже її він міг би позбавити цих екзаменів.
Цей чоловік не мав шансів тебе вбити. Стріла летить занадто довго. Або змовники тебе зовсім не знають а це навряд. Або тебе не збиралися вбивати.
Тоді чого вони хотіли? він усміхнувся краєчками губ. У неї заболіло серце: ця усмішка будила заборонені спогади. І знову недоречно.
Відвернути увагу, просто сказала Тереза. Я не розумію, від чого, і це мене турбує.
Не «від чого», пробурмотів він. Від кого Дякую, Терезо. Ти мені дуже допомогла.
* * *Після обіду Алекс повіз її на екскурсію по місту, з обовязковим візитом в ювелірний квартал. Хоч як намагалась Іріс відкрутитися, мяка наполегливість Алекса не залишала їй шансів. Простіше було б домовитися з припливом на океанському узбережжі:
Це справа нашої честі, пані Айріс. Варто вам побачити усі ці камінці зблизька і ви тут же забудете, що не носите прикрас!
Я ні на секунду не відійду від провідника, твердо сказала собі Іріс. У тих людей, хоч ким би вони були, не буде шансу ще раз зі мною звязатися.
Зверніть увагу, це справжній музей! Голубчику, відкрий-но для нас іще оту вітрину
У величезному магазині, окрім прикажчика, Алекса, Іріс і стражника біля дверей, нікого не було. Спалахували камінці, текли застиглими струмочками золото і срібло, Алекс майже силою змушував Іріс приміряти то один набір, то другий, то третій. Щоразу із дзеркала на Іріс дивилася нова жінка; врешті-решт вона захопилася цією грою, навіть виявила слабку ініціативу, вказавши на намисто, яке їй чимось сподобалося. Не минуло й секунди, як намисто було упаковано в різьблену шкатулку:
Не здумайте сперечатися, пані Айріс! Лорд-регент зніме з мене голову, якщо ви не приймете подарунка! До речі, на завтрашній музичний вечір, де ви гратимете, ви ж не відмовитеся надіти обновку? Вона приголомшливо личить вам!
Ні про який музичний вечір її ніхто не попереджав. Дізнавшись про це, Алекс зробив великі очі:
Це формене неподобство, вам мусили надіслати запрошення! У нас є ще кілька годин до часу Свині, що б ви хотіли побачити в місті?
Він набрид їй зі своєю безцеремонністю і навязливою опікою.
Я хочу побачити чоловіка, який наповнює черепашки музикою. Він іще тримає магазин, як я зрозуміла.
Черепашки? Алекс на мить забарився. Гм Це не магазин, це крамничка на нижньому базарі, не надто вдале місце. Там повно сміття і голодранців.
Їдьмо, сказала Іріс.
* * *Не так уже й багато сміття, у будь-якому порту більше буде. А людей справді багато, хоча торговий день вже закінчувався, багато крамничок зачинялись. Іріс насторожено озиралася вона вже пошкодувала про своє рішення. У цій штовханині може ховатися хто завгодно, за нею можуть стежити, це простіше простого вона вирізняється серед натовпу. Добре, що є супроводжуючі Алекс, кучер, охоронець. Іріс намагалася не відставати від них ні на крок, та вони й самі не дозволили б.
Де ж? Десь тут, бурмотів собі під ніс Алекс. Ця крамничка куди поділася? А, ось ось, пані!
Іріс побачила акуратну маленьку крамничку. На деревяній дошці над входом була намальована морська черепашка, і нижче криво приклеєно рукописне оголошення: «Розпродую крамницю. Все по двадцять монет». Жінка-городянка і дівчинка років пятнадцяти пошепки сперечалися біля входу:
у тебе вже є співуча черепашка!
Але мені ж мало однієї! Ну давай же зайдемо, там є «Танці восьминога»
Не здумай слухати цю погань! Будь-яка музика трата часу, грошей, розпуста, безсоромність, що вона дає порядній жінці?! Ні-ні, ходімо, й не проси