– Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, валет, дама…
Учитель:
– Твоє прізвище Глібов?
– Так.
– Це славнозвісне прізвище! Ти знаєш, хто такий Глібов?
– Мій тато.
Учитель:
– Ти приходиш до школи з брудними руками!
– У мене інших немає!
Учитель:
– Хто назве п'ять африканських тварин?
Петрик:
– Чотири жирафи і слон.
– Татку, а що таке літр?
– Ну, синку… Це… метр! Тільки в рідкому стані.
Дівчинка сидить у пісочниці, про щось серйозно думає і ручкою водить: «Не Оля, не Катя, не Віта…». Голос із вікна будинку:
– Танюшо, ходи додому!
– О! Точно, Таня!
Вихователька:
– Петрику, що з тобою? Ти такий блідий, часом не захворів?
– Ні, це мене сьогодні мама умила…
Олімпіада в одинадцятому класі сільської школи:
1-й приз – 50 доларів.
2-й приз – 20 доларів.
3-й приз – студентський грант на навчання в Кембріджі.
– Швидко! Руки за голову! Ноги на ширину плечей!
– Це пограбування?
– Ні, це урок фізкультури!
– Діти, що значить: «Я люблю, ти любиш, він любить?» – запитує вчителька.
– Я думаю, – відповідає Сашко, – це така ситуація, за якої одного точно поб'ють.
– Богданчику, хто такий Чапаєв?
– Негр!
– Чому?!
– Бо він з білими воював.
– Мамо, сьогодні директор школи запитав, чи є у мене брати-сестри.
– Ти сказав, що ти одна дитина в сім'ї?
– Сказав.
– Ну?
– Він сказав: «Слава Богу!»
– Сашко, хто такий Еней?
– Не знаю.
– А Котляревський?
– Не знаю.
– Значить, ти у нас нікого і нічого не знаєш…
– Чому це? Знаю Шварценеггера, Сталлоне, Чака Норріса, Джекі Чана…
– І з такими знаннями ти збираєшся жити в Україні?!
– А де це?
Батько читає доні книжку про Бармалея виразно, з інтонацією. Та слухає, слухає, а потім запитує:
– Тату, а там так прямо страшним отаким голосом і написано?
– Ваш син отримав незадовільну оцінку за контрольну тому, що списав у Оленки! Дивіться, на запитання «У якому році народився Пушкін?» Оленка відповідає – «У 1799». І ваш син теж.
– А що, мій син не може правильно відповісти?
– Дивіться далі. Питання: «Хто написав «Ене'іду»? Оленка пише – Шевченко, ваш син – теж.
– А чому вони не могли обидва помилитися?
– Припустимо. Але ж наступне запитання: «Які твори написав Нечуй-Левицький?» Оленка пише – «Не знаю», а ваш син – «І я теж».
– Мамо, у нас тато непідходящий!
– Чому це, доню?!
– Я його кличу, кличу, а він ніяк не підходить!
– Миколко, виповниться тобі три рочки, на той час мама з татом назбирають грошей і куплять тобі сестричку.
– Навіщо нам гроші тратити? Мама у нас ще молода, вона і народити може!
Малюк іде на велосипеді і кричить до мами:
– Мамо, мамо, дивись, я без рук іду!
Завертає за будинок. Через деякий час виїздить і знову кричить:
– Мамо! Дивись, я вже без зуба іду!
Хто рано встає – той всіх дістає…
– Пацани сусідський гараж «накрили», а мій Василь, дурник, хоче всю вину на себе взяти…
– Слухай, а давай я його до себе головним бухгалтером візьму!
– Ваш син обізвав мене коровою!
– А я ж йому скільки разів казала, щоб не оцінював людей за їхнім зовнішнім виглядом!
– Від кого ти почув це погане слово?!
– Від Діда Мороза!
– Не може бути!
– Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!
– Діду Морозе, дякую за подарунок!
– Не варто, пусте…
– Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.
Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:
– Все, досить, у мене голова болить!
Чоловік уважно дивиться на дружину:
– Вас цьому з дитинства навчають?
Мама:
– Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?
– Знаю. Манекенницями.
– Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».
– А якщо не дадуть?
У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…
Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.
Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».
– Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?
– Якщо вже повністю, то – Акакієм…
Учитель на батьківських зборах:
– Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…
– Іване, чому ти не зробив уроки?
– Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…
– Матір твою бачила, а хто твій батько?
– Оце вони й виясняли…
– Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.
– Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.
Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:
– Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…
– Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?
– Німці проходили українську митницю.
Господиня наймає няньку для малого:
– А чому вам відмовили на попередньому місці?
– Я одного разу забула викупати дитину…
Дитячий голос із сусідньої кімнати:
– Ми беремо її, мамо!
– 300 г цукерок мені вистачить на все життя!
– Ти збираєшся прожити всього тиждень?
Наука придумує нові й нові засоби, щоб діти не засовували пальці в розетку, тому гинуть найобдарованіші.
Дитинство закінчується тоді, коли починає хотітися, щоб бажання виконував не Дід Мороз, а Снігурочка.
Мати інколи вчить дитину неможливому:
– Закрий рота і їж суп!
Швидкість звука інколи буває занадто низькою: часто те, що ви кажете своїм дітям у підлітковому віці, доходить до них тільки тоді, коли їм виповниться 40.
Малий Петрик не хоче спати. Батько сідає біля ліжка:
– Я розповім тобі казочку, щоб ти заснув.
– Добре тату.
Батько починає розповідати. Минає година, друга… Нарешті настає тиша. Із сусідньої кімнати чується голос матері:
– Спить?
На порозі з'являється у нижній сорочці Петрик:
– Так, мамусю, тато вже заснув.
– Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.
– А ти вже над нею думав?
– Думав.
– Ну, і що придумав?
– Що краще – спитати у тебе або у шкільного мого товариша Вітька списати.
Дитина – це ангел, чиї крила зменшуються в міру того, як довшають її ноги.
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
– Ну і чому ж тебе, синочку, навчили?
– Нічому, – зітхнув першокласник. – Сказали завтра прийти.
– Мамо, мамо! Я бачив уві сні ведмежатко. Правда, гарне?
– Але ж це ти, синку, бачив, а не я.
– Ні. Ти там була. Я тебе покликав і показав.
– Синку, лелека приніс тобі сестричку. Хочеш її побачити?
– Сестричку? Само собою, але спершу я хотів би побачити взимку лелеку.
– Дядьку, ви баскетболіст?
– Ні!
– То чому ж ви такий високий?
– Донечко, мені сказали, що ти куриш!
– Так, ну і з якою із бабок біля під'їзду я не привіталася?!
З учнівських творів
Бетховен написав три симфонії – першу, п'яту і дев'яту…
Рахметов не мав ніякого сімейного стану…
Значення образу Тетяни велике. Пушкін найпершим оцінив усю повноту російської жінки…