– Хто завжди слухає маму, хто ніколи з нею не сперечається, хто завжди виконує все те, що вона попросить, тому дістануться ці цукерки. Як ви вважаєте, кому?
Діти хором:
– Тобі, тату!
– Мамо, а чому цукерка називається «Яблучко»?
– Тому що в неї додають трохи яблучка…
– А що тоді додають в цукерку «Киць-киць»?
– Діти, вам було задано додому твір на тему «Моя улюблена передача». Скажи, Василю, ти сам писав чи тобі тато допомагав?
– Тато допомагав.
– Скажи татові, що передачі можна не тільки одержувати, а ще й дивитися.
Учителька:
– Сашко, чому у тебе в диктанті такі ж самі помилки, як у твоєї сусідки по парті?
– Так у нас же одна учителька!
– Петре, чому ти не виходиш надвір погратися?
– Не можу, у мене дуже суворий тато! Коли він робить моє домашнє завдання, я маю знаходитися біля нього!
– Іване, – повчає мати сина, – ти завжди при розмові слідкуй за собою і пильнуй мови.
– А що я не так сказав?
– Сьогодні ти дядька Василя назвав «дураком», а українською мовою треба було сказати «дурень».
– Тату, а чому це кіно не можна дітям дивитися?
– Не заважай, сиди тихо – зараз сам про все дізнаєшся.
Листоноша приносить листа і дзвонить у двері. Відкриває хлопчик років семи, попихкує гаванською сигарою. За ним, під ялинкою, видніється почата пляшка горілки. Листоноша із здивуванням:
– Е-е-е… батьки вдома?
Хлопчик збиває попіл із сигари на килим:
– А сам ти як думаєш?
Мама годує Мишка обідом. Мишко запитує:
– А чому у тата так мало волосся?
– Тому що він багато думає.
– А чому у тебе так багато?
– Замовчи і їж!
Мама запитує у сина:
– Де ти так довго пропадав?
– Ми з Павлом гралися у листонош. Сьогодні усі жителі села отримали листи!
– А де ж ви взяли стільки листів?
– У тебе в тумбочці.
Тато одружився вдруге. Запитує маленького Сашка:
– Подобається тобі твоя нова мама?
– Тату, мені здається, тебе обманули, – задумливо каже Сашко, – не така вже вона й нова.
Мама навчає дворічного Миколку рахувати:
– Сину, ось три олівці. Рахуємо: один, два, три. А тепер ти полічи.
Миколка повторює за мамою:
– Один, два, три.
– А тепер тато заховає один олівець. Полічи, скільки олівців залишилось.
– Один, два, три.
– Ну де ж ти бачиш третій олівець. Залишилось усього два.
– А у тата!
– Мій син великий фантазер! Учора він запевняв мене, що вчителька залишила його у класі до другої години ночі!
– Сашко, яка тварина дає нам м’ясо і сало?
– М’ясник.
Телефонний дзвінок. У трубці:
– Алло!
– Це хто?
– Це я, Маша.
– Машуню, а чому пошепки.
– А я граюся в хованку.
– Ну, добре. Поклич тата.
– Не можу, він зайнятий.
– Тоді маму.
– Вона теж.
– А ще дорослі є?
– Ага, міліціонери.
– Поклич.
– Вони теж зайняті.
– Та що ж вони всі роблять?
– Мене шукають.
Сашко:
– У кожного з батьків є свої плюси і мінуси, між іншим, як і у кожного джерела живлення.
– Вовчику, згадай найкращий рік свого життя.
– Це коли я вчився у першому класі!
– А два найкращих роки?
– Це коли я знову вчився у першому класі!
– Петре, де можна знайти твого батька?
– У свинарнику. Ви його відразу впізнаєте на ньому бриль!
– Тату, тату, я сокиру знайшов!
– Неси сюди!
– Та вона пощерблена і без топорища…
– Тоді поклади назад, негарно брати чужі речі!
– Сашко, сідай і розкажи нам, як ти вчишся.
– Я не можу сісти. Я тільки-но розказав татові…
– Мамо, я сьогодні в автобусі місцем жінці поступилася, а вона не сіла.
– Ну, а ти що?
– Знову до татка на коліна залізла.
Учитель біології:
– Павле, не крутися і не кривляйся, а краще дивись на мене, бо так і не дізнаєшся про поведінку мавп.
– Це не ваш син закопує в пісок мою сукню?
– Ні. Мій набирає воду вашим капелюшком.
– Сергійку, візьми срібну ложечку і розмішуй нею цукор. Срібло вбиває мікроби.
– А чому це я маю пити чай з дохлими мікробами?
Вовчик змучив маму запитаннями. Мама:
– Чуєш, синочку, якщо ти будеш таким поганим і неслухняним хлопчиком, я захворію, прийде лікар, я помру, мене повезуть на цвинтар на великому чорному авто. Буде грати сумна музика…
– Мамо, а мені можна буде сісти поруч з водієм?
У дитячому садку діти малюють. Вихователька підходить до дівчинки, яка захоплено щось малює:
– Що ти малюєш?
– Бога.
– Але ж ніхто не знає, як він виглядає!
– Зараз дізнаються! – упевнено заявляє мала, розмазуючи по аркушу акварельні фарби.
Сашко приходить із школи близько десятої.
Бабуся:
– Чому так рано?
– Вигнали з уроку.
– За що?
– Та, сусід по парті на уроці закурив.
– А тебе чому вигнали?
– А я йому дав прикурити.
Іванко стоїть на вулиці, курить. Повз нього проходить жінка і запитує:
– Хлопчику, а твій тато знає, що ти куриш?
– Тіточко, а ваш чоловік знає, що ви чіпляєтесь до незнайомих мужчин?
Помирає батько, кличе до себе трьох синів і каже їм:
– Принесіть віник, розв'яжіть і зламайте кожен прутик окремо.
Сини так і зробили.
– От бачите, – каже батько. – А тепер принесіть ще один віник і спробуйте зламати його цілим.
Сини принесли віник, взялись разом і зламали. Батько:
– От невдача! А я ж таку мудру річ хотів наостанок вам розказати!
Директор великого заводу звертається до свого заступника:
– Вітаю вас, ви досягай значних успіхів! Всього рік тому ви прийшли до нас простим роботягою. Через два місяці стали бригадиром. Через місяць – табельником. Потім змінним майстром, інженером. Через півроку ви були вже заступником начальника цеху, через дев'ять місяців – начальником цеху! А тепер – ви мій перший заступник! Як вам це вдалося?
– Дякую, тату!
– Ось так, мій любий… Я тобі розповів про те, як воював твій дідусь на Другому Українському фронті!
– Незрозуміло тільки…
– Що?!
– Що робили усі інші солдати Другого Українського?…
Школярі України здали цього року державі понад 50 тонн металолому. Нині з нього дістають танкістів, комбайнерів, трактористів і машиністів локомотивів.
Цікавий похід місцями бойової слави провели цього літа школярі Сумщини. Підірвані мости зараз відновлюються.
– Тьотю, з'їжте цукерку.
– Дякую, любий.
– Смачно?
– Еге ж!
– Дивно… Чому тоді мій пудель її випльовує?…
– Петрику, ким ти хотів бути, коли виростеш?
– Генералом.
– Але ж тебе можуть убити на війні.
– Хто?
– Ворог.
– Тоді я краще стану ворогом!
Деякі хлопці у нашому літньому таборі відпочинку просяться додому. А я буду терпіти – мені тут подобається!
– Мамо, мені в школі усі кажуть, що я дуже неуважний. Це правда?
– Хлопчику, твоя мама живе у будинку навпроти…
У дитячому садку:
– Мій тато – бізнесмен, тістечками торгує. У мене цих тістечок – за рік не з'їси!
– А мій тато теж бізнесмен, шоколадками торгує. У мене того шоколаду – на сто років!
– І моя мама – бізнесмен. У мене цих тістечок, цих шоколадок, цих тат!!!
Учителька:
– Володимире, що значить фраза Гоголя «Редкая птица долетит до середини Днепра»?
– Те, що Гоголь добре знався на птахах. Нормальним птахам на середині Дніпра робити абсолютно нічого!
– Знаєте, а мене в дитинстві ставили на табурет і примушували читати віршик. Якщо віршик подобався – давали цукерку, не подобався – табурет вибивали…
На уроці зоології Марія Іванівна запитує:
– Діти, що ми отримуємо від курки?
– М'ясо!
– Добре! А що ти, Петрику, скажеш?
– Яйця!
– Добре! А ще що?
Клас мовчить. Учителька:
– Вовчику, а ти що скажеш?
– Не знаю.
– На чому ти спиш?
– На лавці.
– А під голову що кладеш?
– Валянок.
– А тато твій на чому спить?
– На підлозі.
– А під головою у нього що?
– Другий валянок.
– А дідусь на чому спить?
– На печі.
– А під головою у нього що?
– Подушка!
– А що буде, якщо подушку розріжемо?
– Що буде, що буде… По шиї від діда буде!
– Синку, ми економимо. Хочемо купити «Жигулі». Тато он курити кинув. Що ти можеш зробити?
– Я можу кинути школу…
– Тату, а яблука зелені?
– Так.
– А у них ніжки є?
– Немає.
– А вони не стрибають?
– Ні.
– А-а… Значить, я знову жабу з’їв!
Фрази типу: «А тепер я покажу вам наш сімейний альбом!» або «Подивіться, як навчається наш син!» значно економлять продукти і випивку.
– Моєму синові сім років, а він вже грає на флейті.
– Моєму – п'ять, а він вже грає на скрипці!
– А мій у три роки грає на роялі!
– А як у нього це виходить?
– Прекрасно! Правда, інколи, коли захопиться, то падає на підлогу разом з іграшками.
Учитель:
– Назви два займенники:
– Хто, я?
– Сідай, відмінно!
Учитель:
– Петрику, до скількох ти умієш рахувати?