– Валю, ти танцюєш?
– Так, коли мені дуже весело і коли я одна вдома.
– Учись, синку. Чому научишся, того у тебе ніхто не відбере.
– А чому не навчусь, те відберуть?
Урок історії. Вчитель розповідає про битву при Фермопілах:
– За кілька годин до битви перський цар відрядив до греків посла з вимогами… припинити розмови, Петренко, тобі було сказано!., з вимогами… покласти… книги, Іваненко, повинні лежати на столі закритими… з вимогами скласти зброю. Горда відповідь греків була такою… ти, Карпенко, трохи відсунься, щоб я міг бачити, що там виробляє, Циганенко… так, відповідь була: прийди і візьми. Коли грекам оголосили, що персів так багато, що вони закривають сонце, тоді ватажок греків – Леонід – сказав… Кравчук, якщо ти будеш так себе поводити, я тебе виставлю за двері. Леонід сказав: тим краще, ми будемо битися в тіні. За чотири дні почалася битва. Нарешті, зрадник на ймення… Стрілько, дай сюди нитку, годі гратися!.. Так, Ефіальт показав персам дорогу через гори, і тоді в стані греків почулися крики розпачу… хто це, чорт забирай, кидається папірцями?!
Петрик заходить в магазин і до продавця:
– Масло за 14.30, сметану за 9.50, цукру на 8.80, банку кави за 13.30 і батон за 2.90. Скільки ви дасте мені здачі з 53 гривень?
– 4 гривні 20 копійок.
– Дякую. Товарів мені не треба. Ця задачка – моє домашнє завдання.
– Тату, а на яких деревах пиво росте?
– Пиво не росте, синку, його роздобувають!
У лікарні телефонний дзвінок. Дитячий голос:
– Швиденько приїдьте! У нас, окрім мене, вся сім'я захворіла!
– Як так?
– Та я балувався, не слухав маму, і мені за обідом не дали тих смачних грибочків, що татко в лісі назбирав…
Бабуся запитує малого онука:
– Васильку, як звуть твою маму?
– Не знаю…
– А як тато її кличе?
– Іди сюди!
Мама випила з гостями горілочки і пішла вкладати донечку спати. Та принюхалась і:
– Мамо, а навіщо ти надухманилася татовим одеколоном?
1982 рік. Радянський Союз. Дитячий садок.
Вихователька на заняттях:
– У Радянському Союзі кожен їсть досита, одягається гарно. Люди живуть у прекрасних просторих квартирах. У всіх дітей є багато прекрасних іграшок…
Вовчик розплакався:
– Хочу в Радянський Союз!
– Мамо, а чому Вовк спочатку з'їв не Червону Шапочку, а бабусю?
– Спи вже! Може йому сухофруктів захотілося…
– Давай свою жменю, я тобі цукерок насиплю!
– Насипте краще таткові.
– А ти хіба не любиш цукерки?
– Люблю… Але ж у татка жменя більша.
Катя і Люся (по 3 роки) у пісочниці.
Катя:
– Давай дружити!
Люся:
– Проти кого?
– Васильку, дитинко, відкрий ротика, скажи «а-а-а», щоб цей сердитий і противний дядько лікар зміг-таки вийняти свого пальця з твоїх гострих зубчиків!
Дитині 5 років задають відому загадку: «То товстіє, то худіє, на всю хату голосить» (відповідь – гармошка). Дитина на цю загадку, не задумуючись, дає відповідь – «Мама»!
– Мамо, Петро мене побив!
– Треба було дати здачі…
– Так я йому дав здачі ще перед цим.
– Лікарю! Мій син наївся піску. Я дала йому випити води. Що робити далі?
– Слідкуйте, щоб він тепер не наївся цементу.
У дитсадку:
– Ти де народився?
– В лікарні.
– Не може бути! А що у тебе було?
В дитсадку медогляд.
– Васильку, можна тобі вийняти той зубчик?
– Ні! Краще відріжте вуха і ніс.
– Чому?
– Заважають светрик скидати.
У кабінеті у невропатолога мама і чотирирічний Василько. Лікар:
– Скажи, голубе, скільки у кішечки лапок?
– Чотири.
– А скільки вушок?
– Два.
– А скільки у кицюні очок?
– Два.
– А чи є у неї хвостик?
– Мамо, цей дядько ніколи не бачив кішку?
– Синку! Ну, скільки разів тобі повторювати, що я тебе народила, а не «скачала» з Інтернету?!
Тато весь аж світиться від щастя:
– Синку, скоро у тебе буде маленька сестричка.
– Що ж ви мене обманюєте?! Обіцяли ж цуценя!
Вовчик добряче напідпитку веде таку ж підпилу Оленку. Оленка:
– Зараз головне для нас – мою маму не побачити!
Вовчик:
– Головне – не зустріти! «Не побачити» зараз – не критерій.
Конфлікти з учителем у школі?
Проблеми з батьками?
Посварився з дівчиною?
Не переймайся!
Ти не один!
Ти взагалі НУЛЬ!
Шкільний психолог.
Посеред уроку до класу заходить Вова із перев'язаною головою. Учитель:
– Ну, що сталося цього разу?
– Упав з п'ятого поверху.
– І що, летів цілих два уроки?
Клас був на екскурсії у краєзнавчому музеї. Учителька запитує про враження:
– Діти, що вам найбільше запам'яталося?
– Як Сидорова з порога впала.
– Іване нко, які явища природи бувають взимку?
– Снігові баби…
– Петренко, чому ти запізнився на урок?
– Я встав о сьомій, дивлюся – вже дев’ята!
– Сидоренко, ти вранці робиш зарядку?
– Ні.
– А чому?
– Як прокинусь – їсти хочу, а після їжі вже не можна…
– Котенко, які картини природи навіює тобі ця музика?
– Вранішній захід сонця…
Шестирічний хлопчик нахилився над ліжком однорічного братика, прислухається до його лепетання:
– А ви впевнені, що він – українець? – запитує батьків.
– Тату! Купи мені барабан!
– Але ж ти будеш барабанити і заважати мені працювати!
– Ні. Я буду барабанити тільки коли ти спиш.
– Мій п'ятирічний син вимагає у мене, щоб я подарувала йому на день народження брата-близнюка, у якого тато – кондитер!
О третій годині ночі у квартирі учительки лунає телефонний дзвінок:
– Алло! Маріє Іванівно! Пробачте, будь ласка, я вас не розбудив?
– Розбудив!
– Ой, вибачте!
– Що ти хотів?
– Та вже… Пробачте… У вас зараз настрій не дуже… По голосу чую… Я краще завтра раненько передзвоню…
В цирку фокусник виводить на арену хлопчика:
– А тепер, хлопчику, скажи дядям і тьотям, щоб вони не подумали, що я обманщик, що ти бачиш мене вперше в житті. Правда?
– Правда, тату…
– Петренко, розкажи англійською мовою про свій режим дня.
– Я встаю о сьомій і роблю зарядку. Снідаю, збираю портфель і йду до школи.
– Все правильно. Але ти забув одягнутися!
– Сидоренко, яку роль у житті людини грає череп?
– Велику.
– А точніше?
– Він думає.
– Діти, ви повинні дуже добре вивчити творчість Тараса Шевченка. Він обов'язково буде на екзамені!
– Маріє Іванівно, невже він сам прийде?!
Іваненко збирається написати твір на тему «Моя сім'я». Підходить до бабусі:
– Ти як на світ з'явилася?
– Мене лелека приніс.
– А мама звідки взялася?
– Її в капусті знайшли.
– А я?
– Тебе в магазині купили.
Хлопчик пише: «Ось вже три покоління, як у нашій сім'ї немає нормальної народжуваності…»
Дружина поїхала до батьків, батько сам вранці розбудив і одягнув доньку. Якось нагодував і веде в дитсадок. В одному не взяли, в іншому відмовили, підходять до третього. Дівчинка:
– Тату, через твої дитсадки я вже перший урок пропустила!
– Тату! Ходімо з тобою гуляти!
– Ні, не підемо. Там дощик на вулиці йде маленький такий, противний…
– Як я?
– Бабусю, пограйся з нами у ведмедів із зоопарку!
– А що треба робити?
– Кидати ведмедям цукерки і печиво.
– Мамо, сьогодні в школі я не дав зіграти з учителем злий жарт!
– Молодець! А як ти це зробив?
– Коли я побачив, що учитель має сісти на кнопку, я швиденько відсунув стілець!
Маленька дівчинка закінчує вечірню молитву:
– І ще, Боженько, пошли хоч якийсь одяг тим бідним дівчатам з журналів, які дивиться мій татко!
– Обережно! – кричить мама. – Ти розіб'єш мою улюблену чашку!
– У тебе, мамочко, – відповідає дочка, – яку чашку не розбий, вона відразу ж стає улюбленою!
Хлопчика попереджають батьки перед поїздкою на природу:
– У лісі далеко від машини не відходь, загубишся!
– Але ж як ви зрадієте, коли я знайдусь!
Тато читає синові казку «Про рибака і рибку». Коли доходить до місця, де стара вчетверте посилає старого до рибки, хлопчик нервово каже:
– От уже дійсно, «дурачина і простофіля»! Взяв би і попросив у рибки нову бабу!
Малий радиться із молодшою сестричкою:
– Тобі не здається, що у нашого тата не все в порядку з головою?
– Чому?
– Ну ти сама подумай: то він чарівника з себе корчить, то казкаря, а то Дідом Морозом прикидається!
Син запитує у мами:
– А це правда, що я вночі народився?
– Правда.
– Я тебе не розбудив?
Донька:
– Мамо, звідки беруться діти?
– Доню, це довга історія, іншим часом розкажу…
– Ну, мамочко, ну хоч би початок історії…
Хлопчик відкриває холодильник і бачить всередині приклеєну фотографію з «Плейбоя».