Кононенко Олексій - Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… стр 2.

Книгу можно купить на ЛитРес.
Всего за 65 руб. Купить полную версию
Шрифт
Фон

– Мамо, нащо ти п’єш валер’янові краплі?

– Вони заспокоюють.

– Тоді дай мені цей флакончик, я увіллю в море.

– В море? Навіщо?

– Щоб воно заспокоїлося.


Дзвінок у двері. Малюк відчиняє двері і бачить на порозі жениха своєї сестри.

– Любко! – кричить малий. – Іди швидше, твоя «синиця у жмені» прийшла!


Дзвінок у двері. Малий Миколка відчиняє. Візитер запитує:

– Твоя сестра вдома?

– Марійко! – закричав малий. – До тебе прийшов тип із 84, 85, 93 і 94 сторінки твого щоденника!


– Тату! Тут дві мухи гуляють. Одна – жінка, а друга – мужчина.

– Як ти їх розрізняєш?

– Дуже просто: муха-жінка вже годину повзає на дзеркалі, а муха-чоловік сидить на пляшці з-під горілки!


Вчитель зоології:

– Сьогодні ми будемо вивчати лелек…

Раптом піднімається учениця:

– Іване Івановичу, мені здається, що ми достатньо дорослі, щоб іще вірити в існування лелек…


– Тату, коли ти одружився?

– У двадцять чотири роки.

– А мама?

– У двадцять два.

– То виходить, що мама вийшла заміж на два роки раніше, аніж ти оженився?


Чотирирічний малюк звертається до татуся:

– Якщо радіоприймач кинути, він зламається?

– Так, звісно.

– І кнопки вилізуть?

– Еге-ж, і кнопки.

– А тьотя в ньому залишиться?


Малюк звертається до бабусі:

– Бабо, а як називають тих, хто кого-небудь проганяє?

– Терористи.

– Значить, мама – терорист. Вона прогнала мене з двору обідати…


П'ятирічний Петрик каже своєму приятелю:

– Я точно знаю, коли у батьків вихідні дні! Це коли моя мама пере білизну, а татко цілий день дивиться телевізор!


Дівчинка вперше побачила негра і дуже здивувалася:

– Мамо, а чому дядя такий чорний?

– Тому, що він такої раси. Раса в нього така… А взагалі-то він такий, як і ми.

– Мамо, а ця раса у нього відмиється?


Задзвонив телефон. Трубку знімає маленький хлопчик.

– Вам кого?

– Тато вдома?

– Ні, немає. Він кудись поїхав.

– На відпочинок?

– Ні. Він поїхав з мамою.


Вчителька розгнівано докоряє Василькові за погане відвідування школи, за неуважність та двійки. В кінці відчитування вона каже:

– Я хотіла б декілька днів побути твоєю матір'ю, щоб перевиховати тебе.

Василь піднімає голову:

– Добре, я скажу татові, думаю, він погодиться…


– Мамо, а правда, що люди від мавп пішли?

– Правда, синку.

– Я й дивлюся, що мавп так мало залишилося.


У глухій сибірській тайзі знайшли маленького хлопчика, якого виховували дятли. Рівно через три дні він усіх задовбав.


– Не забувай, синку, що ми живемо на землі, щоб трудитися. Ким ти хочеш стати, коли виростеш?

– Пілотом!


Батько гнівно до доньки:

– Навіщо ти сказала матері, що я повернувся вранці?!

– Тату! Я ж їй відповіла, що не подивилась на годинник, тому що готувала сніданок…


Малий дивиться, як тато фарбує стелю. Мама:

– Учись, синку! Підростеш, будеш татові допомагати.

– А що, хіба він до того часу не закінчить?



Учитель запитує:

– Чому тебе не було учора в школі?

– Бо бузько приніс мені братика.

– Але ж твій батько поїхав до Америки!

– Батько поїхав, але ж бузько залишився.


Петрик прийшов на третій урок. Учителька строго:

– Чому ти запізнився?

– Мене тато затримав.

– Хіба він не міг затримати когось іншого?

– Ні, він хотів відшмагати саме мене.


– Здається, до нас гості завітали…

– Чому ти так думаєш?

– Мама сміється після татусевих анекдотів…


Маленький хлопчик бігає по квартирі і викидає на підлогу все, що міститься у ящиках столу.

– Що ти робиш?! – кричить на нього мама.

– Я граюсь у таткову гру.

– Яку ще гру?

– «Чортівня, куди поділися ключі від машини?»


Малюк ніяк не засне. Мати каже батькові:

– Може, мені йому щось заспівати?

– Ну, люба, не треба ж так зразу! Спробуй з ним домовитися по-доброму…


– Тату, а як ловлять психічно хворих?

– За допомогою парфумів, косметики, гарних суконь і милих усмішок, синку.


Маленький хлопчик запитує батька:

– Тату, а звідки беруться слони?

– Бачиш, синку…

– Тільки не кажи мені, тату, про лелеку! Лелека слоненятка не підніме.


– Васильку, чому в пустелі їздять на верблюдах?

– Щоб у черевики піску не набрати.


– Дядьку, віддайте мій бутерброд!

– Нічого я у тебе не брав!

– Ви на нього сіли…


Василько гладить пишний хвіст великого пса. Мама злякано:

– Що ти робиш? Він тебе укусить!

– Мамо! З цього боку він не кусається!


Вовчик у магазині:

– У вас горілка є?

– А тобі вісімнадцять є?

– А у вас ліцензія на торгівлю алкоголем є?

– Та на, на… Чого ти так зразу заводишся?!


В РАГСі сидить малий хлопчик.

– Кого ти чекаєш? – запитує його співробітниця.

– Я хочу дізнатися, як розвестися з татом і мамою.


– Тату, ти мене любиш?

– Звичайно.

– Тоді одружися з тією тіточкою, що на розі продає морозиво.


– Синку, а яке прислів'я ти знаєш про корисну гуртову працю? – запитує тато.

– Гуртом і батька легше бити.


– Тату, ти де народився?

– В Одесі.

– А мама?

– В Бердичеві.

– А я?

– У Києві.

– Як добре, що ми всі зустрілися.


У кабінеті директора школи майбутній першокласник з мамою.

– Мамо, ходімо, якщо директор каже, що всі класи переповнені, то чому ми будемо наполягати…


Батько відшмагав сина і каже:

– Повір мені, Василю, мені боляче тебе карати…

– Але не в тому ж місці, тату!


– Ким ти будеш, Миколко?

– Будівельником.

– Чому ж то?

– Будуватиму квартири без кутків!


– Іванку, коли мені було сім років, як тобі, у мене не було ні батька, ні матінки. Я ріс у чужих людей, часто не було чого й поїсти…

– Татку, з тих пір, відколи ти у нас живеш, тобі ж добре, тебе годують тричі на день…


– Миколо, назви шкідливу худобину.

– Баран.

– Чому?

– Бо як поїм баранячого м'яса – у мене живіт болить.


– Синку, якщо ти сьогодні будеш слухняним, увечері обіцяю тобі винагороду!

Увечері:

– Молодець! Так добре поводився! Що ти хочеш у винагороду?

– Ніколи більше не примушуй мене бути слухняним!


– Діти, хто може довести Піфагорову теорему?

Василько:

– Мій старший брат із 7-го класу!


– І це мій син? Такий неслухняний, вреднючий!

– Сама ти вреднюча! Якби я знав, що ти така, ніколи б не дозволив таткові з тобою одружитися!


Закінчується літо. Менший брат:

– Скоро вже тобі, Дмитрику, до школи йти!

Старший брат:

– А ти не нагадуй, а то одержиш у вухо!

Учитель:

– Іваненко, що ти можеш сказати про Олександра Македонського?

– Як і про всіх покійників, тільки хороше…

– Татку, дай мені вина, я розфарбую картинки.

– Вином не фарбують!

– А чому ж бабуся казала, що у тебе ніс червоний від вина?


– Такого накоїв! Ти мав би почервоніти від сорому!

– Чому я маю червоніти? Татко казав, що він за мене червоніє.


– Юрку, не пхай пальці в ніс!

– А навіщо ж там дірочки просвердлені?


– Бабуню, а де твоє друге обличчя?

– Яке це друге?

– А татко казав, що ти дволика…


– Мій татко багатий, а твій бідний!

– А мій розумніший від твого!

– Твій тато у мого гроші взяв у борг!

– А мій тато твоєму не віддасть!


– Татку, вдар мене паском… Не сильно тільки…

– За що?

– Так… Я буду плакати, а мама мені цукерку дасть.


Вчитель у сільській школі:

– Я вам пояснив що таке віднімання. Зрозуміли?

– Так.

– Добре. Тепер приклад: наш шкільний сторож отримав зарплатню 250 гривень. На 30 гривні купив пляшку, на 20 гривень закуску, скільки у нього залишилось?

– 200 гривень!

– Добре. Як ця дія називається?

– Випивка!


– Оксанко, я купила тобі глобус, а він у тебе в пилюці!

– Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі!


– Катю, ти прочитала «Мертві душі» Гоголя?

– Ні, Маріє Іванівно. Я дуже боюсь мерців.


– Пане Миколо, татко послав мене до вас, щоб ви розміняли 100 гривень!

– А де ж 100 гривень?

– Татко сказав, що віддасть вам їх через тиждень.


Вчитель:

– Петренко, чому ти вчора не прийшов до школи?

– У мене боліла голова.

Вчитель:

– Безпричинний головний біль – ознака лінощів! Порожня голова завжди болить! Якби я звертав увагу на свій головний біль, я б ніколи не приходив до школи!


– Татку, сьогодні вчитель мене запитував, чи ти не допомагав мені розв'язувати задачку…

– Ти сказав, що допомагав?

– Ні-і… Навіщо тобі незадовільну оцінку з математики ставити?


– Тату, а що таке «байка»?

– Ну, це, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою…


– Абрамчику, скільки буде два помножити на два?

– Вісім!

– Скільки?!

– Шість!

– Подумай.

– Чотири.

– Чому ж ти відразу не відповів?

– Татко вчить спочатку казати більше, щоб було з чого поступитися…


На дискотеці:

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub