– Марійко, я зловив щуку кілограмів на 20!
– Тихо ти, моя мама відходить!…
Опанас пошепки:
– Теща? Оце поперло!
– Лікарю, тут така проблема…Коли я повертаюся з полювання, дружина завжди з якимось мужчиною. Тільки хочу сваритися, вона каже: «Піди на кухню, попий каву, заспокойся».
– А що ви від мене хочете?
– Я просто хотів дізнатися, чи не забагато я п’ю кави?
Ловить Опанас рибу. Дивиться – поплавок затремтів. «Рано підсікати, хай ковтне», – думає. Поплавок вже підстрибує. «Рано, хай ковтне глибше», – думає. Поплавок потонув, вудка – в дугу. Опанас різко підсікає і тягне вудку на себе. Черв’як вилітає з води і репетує:
– Ти що, заснув? Мене риби ледь не з’їли!!!
– Я свого гончака навчив кататися на ковзанах!
– А хіба це не боксер?
– Ні! Він просто ще гальмувати не вміє.
Риболовля по-східному:
– Зухра, кохана, поверни нашу яхту до зграї он тих акул. Гюльчатай, дорогенька, дістань нашу найбільшу вудку. Лейла, дівчинко моя, тебе призначаю сьогодні головним рибалкою. А ти, Фатіма, провинилася, тож роздягайся – будеш живцем.
– А твій пес, Опанасе, підпускає до себе чужих?
– А то! Бо ж як інакше він їх укусить?
– Уявляєш, приходжу вчора з риболовлі, відкриваю шафу, а там голий мужик стоїть!
– А що тут дивуватися, усі баби – таке стерво! Он і моя жінка…
– Та при чім тут жінка?! Я не жонатий!
Душа соболя потрапляє до раю. Святий Петро запитує:
– Є у тебе заповітне бажання?
– Хочу мати пальто із шкіри багатої пані, чоловік якої мене вполював!
Приїхав американець в Україну, гуляє берегом Дніпра, підходить до рибалки, стоїть довгенько, дивиться на мертвий поплавок. Потім, підбираючи слова, запитує:
– Що… ця… як його… риба не… кусається?
– Ні! Її навіть погладити можна.
– Купи у мене собаку, – каже один мисливець іншому.
– Так він же у тебе нічого не бачить!
– А що, він у тебе вишиватиме?
Кожного дня зранку в магазин заходить такий собі чоловічок і бере ящик горілки. Заходить він у неділю. Продавець:
– Як завжди, ящик горілки?
– Ні, сьогодні три. Ми на риболовлю їдемо.
– Ганю, не буди в мені звіра!
– Ой, не боюся я твого зайця!
Два риболови діляться секретами:
– Слухай, – каже один, – у меня є гарна прикмета. Коли я вранці іду з дому на риболовлю, я дивлюся, як спить дружина: якщо на правом боці, то я закидаю праворуч, зліва – ліворуч, якщо на животі – прямо перед собою.
– А якщо вона спить на спині?
– Ну… в такі дні я рибу не ловлю.
Заблукав мисливець в пустелі, втомився, вибився з сил, ледве повзе. Раптом бачить – глек. Ну, думає, хоч води нап’юся. Відкриває, а звідти – джин:
– Що тобі, повелителю?
– Додому хочу!
Джин бере мисливця за руку:
– Ходімо!
– Я хочу якнайшвидше!
– Ну, тоді біжімо!
– Микито, ходімо увечері по рибу!
– Ні, не піду.
– А що так?
– А мені Ганя вдома пити дозволила.
– Опанасе, що у лісі на полюванні головне?
– Туалетний папір. Особливо у хвойному…
– Микито, ой сон страшний мені приснився!
– Ну?
– Ніби йдемо ми на річку, а я рюкзак впустив і пляшка розбилася!
– Ти що?! Та, що я тобі дав?
– Ні. Та, що я купив.
– Фу! На серці легше стало…
– Опанасе, я ще до нашого весілля, давно, була з Івановим на охоті…
– Що? З Івановим? На охоті! Та він же навіть стріляти не вміє! Він зайця від кабана не відрізняє! Він і в слона промаже! Який з нього мисливець?!
– Ну, не знаю… Але йому завжди «охота»!…
Опанас і Микита повертаються з риболовлі:
– Опанасе, ходімо до мене, вип’ємо!
Пішли. Микита відчиняє двері, йдуть на кухню тихенько, щоб не розбудити Ганю. Раптом Опанас каже:
– Микито, здається, з твоєю Ганею якийсь мужик лежить!
– Тихо!… Не розбуди!… На трьох не вистачить!…
– Який у Панька добрий мисливський пес! Панько лізе за качкою в болото – він нікого до рушниці не підпустить! Навіть Панька не підпустить, поки качку не з’їсть!
– Микито, ти вже годину бродиш під берегом…
– Та, вершу вчора поставив!
– А позначив?
– Та, навпроти неї баби Марини коза паслася…
Завзятий мисливець у дверях корчми зіткнувся з місцевим лікарем:
– Знаєте, шановний, що я сьогодні підстрелив? – Знаю. Я його вже перев’язав.
Опанас пізно повертається з риболовлі і, звісно, не тверезий. Ступає обережно, щоб не розбудити Марійку. Темно хоч в око стрель. Раптом наступає на кота. Кіт верещить. Опанас розгубився, а потім схопив котяру і радісно закричав:
– Капосна тварюка! Де ти вештаєшся?! Я ж тебе від ранку по всіх усюдах шукаю!
Чоловік продає мисливського пса.
– А як він на полюванні? – запитує покупець.
– Прекрасно! Я ж його не вперше продаю.
П’яний Опанас сидить на березі річки з вудкою. Під’їжджає джип, з нього виходять троє крутих мисливців, один запитує:
– Братан, де брід?
– Прямо, ось тутечки… – махає рукою Опанас, похитуючись.
Джип котиться з берега і зникає під водою. Виринають мисливці, мерщій до Опанаса:
– П’яндига! Ти навіщо сказав, що тут брід?!
– Хлопці, та тут тільки-но качки по груди пройшли!
– Дядьку, ви солдат? – запитує Василько.
– Ні.
– То, може, мисливець?
– Ні! А що таке?
– Та… мама каже, що з вас порох сиплеться.
Біля ставка рибалка до рибалки:
– Микито, чому синець під оком?
– А… хай не лізуть!
Лікар взяв відпустку на тиждень і поїхав на полювання. Повертається в лікарню розчарований.
– Так нікого й не вбив! – говорить медсестрі.
– Так-так… – киває та. – Для цього вам краще було б залишитися в лікарні.
Хлопці повернулися з риболовлі. Дід їх запитує:
– Ну як, наловили?
– Не знаємо, ще рюкзак не перевіряли!
– …І тоді я кинувся на вовка і одним ударом ножа відсік йому хвіст!
– А чому не голову?
– На той час голову вже відтяв хтось інший…
– Микито! А ти знову нічого не впіймав! – ущипливо під’южує другана Опанас.
– Е-е-е, Опанасе! У цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали!
Чукча і геолог пішли на ведмедя. Дійшли до барлогу. Чукча взяв довгу палицю і штурхнув у кучугуру. Ведмідь заревів і кинувся на мисливців. Чукча припустив, геолог за ним, а ведмідь вже майже на п’яти наступає. Тут геолог згадав про рушницю, зірвав її з плеча, розвернувся і з одного пострілу поклав ведмедя.
Чукча підійшов, похитав головою і сказав невдоволено:
– Поганий з тебе мисливець! Навіщо ти убив ведмедя? Треба було до юрти добігти, а потім убивати! Хто його тепер тягнутиме?
Чоловік приходить з роботи. На столі записка:
«Любий! Я у подруги. Вечеря на плиті. Вудочки на балконі. Якщо щука буде дорожчою від п’яти гривень – купи карасиків».
– Чуєш, Микито, от як вийду я на вовка, сам, один… Жахну з одного ствола – осічка! Жахну з другого ствола – осічка!… Що робити?
– Кидай рушницю, Опанасе, сідай бігом на землю і скидай штани…
– Не зрозумів…
– І мокрими штанами вовка по морді, по морді!
– Якими мокрими?
– На той час вони вже будуть мокрі…
– Чуєш, Микито, я вчора свою Марійку брав із собою на рибалку.
– Ну і?
– Ніхто не клюнув…
Опанас повертається з полювання. Назустріч Петро.
– Опанасе, скільки зайців убив?
– Сім!
– Так… У день можна ж лише одного…
– Так це ж за дванадцять років!
Приходить Микита додому. П’яний. Кричить з порога:
– Ганю! Смаж рибу!
Ганя тихенько йому:
– Микито, риба вся…
– Смаж всю!
Марійка рахує скільки їй накує зозуля.
– Ой, Опанасе, вона мені накувала ще цілих 30 літ!
Опанас дістає рушницю.
– Де ця птаха?!
Дружина запитує у чоловіка:
– А що таке ситуація?
– Уяви собі: ти приходиш додому, а я в ліжку з коханкою. Це – ситуація.
Дружина:
– А якщо ти приходиш з риболовлі, а у мене коханець?
– Чекай, люба! Це вже не ситуація, а проституція!
– Тату, ти боїшся вовка?
– Таке скажеш!
– А ведмедя?
– У мене ж є рушниця!
– А-а-а… Ти тільки маму боїшся!
Микита і Опанас допили другу пляшку – бо не ловиться.
– А у мене дача – три поверхи! – хвалиться Микита.
– А у мене – крута машина! – не відстає Опанас.
– А я – енергетичний вампір! – добиває приятеля Микита.
– Круто! – погоджується Опанас, наливає з третьої пляшки і вдумливо запитує: – А це як?
– А я до сусідового лічильника підключився!
Лікар, виїжджаючи до хворих, завжди брав із собою рушницю. Його запитали:
– Хіба вам для ваших хворих потрібна рушниця?
– Ні, ні! Вони й так помирають!
– Понеділок! 13-те! І ти зібрався на рибалку! – заходиться Марійка.
– Може хоч сьогодні тій рибі не пощастить… – філософськи розмірковує Опанас.
– Микито, мені треба на зиму хутро!