– Будь ласка, скажіть, добродію, а ваш приятель сьогодні не прийде?
Два дружбани виписалися з психлікарні і через деякий час пішли на полювання на качок. Нічого не вполювали, повертаються сердиті.
– Не повезло, – каже один.
– «Не повезло, не повезло!» – передражнює його інший. – Треба було собак вище підкидати!
– Ганю! – каже Микита. – Давай будемо займатися любощами, як риби…
– У воді?!
– Та ні! Мовчки!
Четверо нових українців після полювання сидять біля вогнища. Дружно допивають другий ящик пива.
Один відішов до кущів, тільки розсупонився по малій нужді, аж тут його за пацюрку вкусила гадюка. Він мерщій біжить до вогню і щосили кричить:
– Дзвоніть по мобілі лікарю! Гадюка вкусила за це саме місце! Хай каже, – що робити?!
Дозвонилися до лікаря:
– Слухай, тут братана гадюка вкусила… Що робити?!
Лікар відразу ж:
– Треба жгут накласти і висмоктувати з рани кров, потім…
Вимкнув мобілку.
– Що він сказав?! – репетує укушений.
Його дружбан повільно ховає мобілку в кишеню:
– Помреш ти, братан…
– Повертаюся одного разу з полювання, втомлений, але задоволений. Раптом мій пес бере слід! Ще теплий – тільки-но пройшов, красунчик! Великий, відбитки чіткі… Ну, я по сліду! З ванної, через весь коридор, до спальні веде. І хитрить, петляє, заплутує! У шафі відшукав його барліг двотижневий!…
– Скільки вчора зловив?
– Трьох коропчуків. А ти?
– Менше…
– Двох?
– Менше…
– Одного?
– Ще менше…
Летить летюча риба над океаном i думає:
– Як добре, рибалок можна не боятися!
Тим часом з яхти в неї стріляють з рушниці і збивають. Риба падає вниз і кричить:
– Ти, козел, я ж не пташка, окуляри купи!
– Надія, куме, – велика сила…
– Ага. Раз клюне – і цілий день надієшся…
– Марійко, сьогодні якийсь нещасливий день! Нічогісінько не вполював!
– Я так собі і думала.
– Чому це?
– Ти до всього ще й гаманець вдома забув…
– Хлопче, де стільки риби наловив?
– Ідіть лісом до озера. Побачите стенд «Ловити рибу заборонено». Від нього берегом наліво йдіть до стенду «За ловлю риби штраф 500 гривень». Під ним і ловіть…
– І ти віриш, що твій Опанас був учора на полюванні?! Та він же нічого не приніс!
– Тому й вірю!
– Куме, у тебе завжди риба більша, ніж у мене! – Так у мене ж руки довші!
Зайчиха побачила мисливця і кричить зайченятам:
– Мерщій затуліть вуха! Зараз він промахнеться і знову буде лаятись!
– Микито, а чому риба не співає?
– А ти співатимеш, якщо одну лиш воду питимеш?
– Опанасе, як краще стріляти в зайця: коли він біжить, чи коли він сидить?
– Коли він висить…
На березі річки сидять рибалки – від юнака до діда старого. На другому березі пляж, на який кілька дівчат прийшли позагорати. Наймолодший рибалка змотує вудки:
– Попливу, познайомлюсь.
Трохи старший:
– А я піду пошукаю човен.
Ще старший:
– А мені і звідси добре видно!
Вже геть старший:
– Треба буде – самі припливуть!
Дід:
– Накаркав – уже пливуть!
– Опанасе, оце був на полюванні. Забив козу. Одним пострілом попав у вухо і в задню ратицю!
– Смішно, Микито! Сам подумай, як так могло бути? Що, куля пішла по колу? От брешеш!
– А я вистрілив тієї миті, коли коза задньою ногою чесала собі за вухом!
– Знаєте, хлопці, чому риба не клює?
– Чому?
– Бо у неї клюва немає!
Заблукали чукчі в тайзі. Один каже:
– Стріляй, може, хто відгукнеться!
Другий стріляє – ніхто не відгукується.
– Стріляй ще!
– Не можу – стріли закінчилися.
Опанас і Микита зварили юшку на березі річки. Є у них дві миски, одна велика, друга маленька. Микита насипає, подає Опанасові маленьку, а собі бере велику. Опанас:
– І тобі не соромно? На твоєму місці я взяв би собі малу миску, а тобі дав би велику.
– Ну! І зрозумій тебе після цього! Ти ж з малої і їси!
Біля мисливського багаття:
– Інколи підпираю паркан і думаю… А інколи просто підпираю паркан… Отаке життя…
Спекотне літо. Двоє риболовів розговорилися на березі.
– У нас ставочок висох. Раків лопатами збирали.
– А у нас ставочок висох, то раків граблями згрібали. Вже варених…
Микита з Опанасом ідуть на полювання. Горілку мають, треба купити закуску.
– Опанасе, ми встигнемо купити 200 грамів ковбаси?
– Ні. Вже пізно.
– А 100 грамів?
– Мій човен – найкращий на землі!
– На землі то він, може, й найкращий, а от на воді…
– Я, хлопці, з рушницею об’їздив усеньку Україну. Де тільки не бував! Багато побачив, по-постріляв…
– Це добре!
– Чому б не добре! Кожен куточок рідного краю знаю!
– Так. Це приємно. Знати в Україні всі місця до йоти…
– І в Йоті був! Я там тиждень жив, на крижня ходив!
– Діду, а як ви так невід плетете?
– Дуже просто…
– Ну, як?
– Беру жменю дірочок і обплітаю їх жилкою…
– Полковнику, а коли ви були лейтенантом, яке у вас було хоббі?
– Полювання і жінки!
– А на кого ви полювали?
– Гм… На жінок!
– Опанасе, чому цілісінький день з вудкою сидиш? Рибки захотілося?
– Так, Марійка оголосила піст!
– Який піст?
– Ну, м’яса немає… Так, маленький пістець…
– Жінко, листи від нашого синочка з Африки про полювання на левів стають дедалі коротшими.
– О Господи, може хижаки вже наполовину з’їли нашого Ваню!
Взяв Опанас свою донечку на риболовлю. Наловив карасів та й каже:
– Ну що, будемо збиратися?… А де ж риба?
– Ти ж казав, татусю, що ловиш рибу виключно для задоволення… Ото я всю рибу випустила назад у річку, щоб ти мав задоволення знову її спіймати.
– Тату! – кричить Василько. – Зайчатину їсти будеш?
– Буду! А де вона?
– Біжімо до дядька Микити, вона до нього в садок майнула!
– Втpетє вже повертаюся з риболовлі, – а під ліжком у дружини коханець! – скаржиться pибалка приятелю.
– То що, більше не поїдеш ловити рибу?
– Оце сказонув! Пpосто я у ліжка підпиляю ніжки…
Поїхали Василь Іванович і Петька в Африку на полювання. Аж за ними погнався слон. Вилізли на дерево. Слон підбіг і почав хоботом дерево трясти.
– Василь Іванович, може у нього на цьому дереві гніздо?
– Неук ти, Петька! Вони в норах живуть.
Опанас сушить тараню. Повен балкон. Марійка свариться:
– Вже ж від тієї тарані спасу немає! Увесь одяг смердить! Як ти будеш їсти ту кляту рибу!
– Бідна на розум ти, жінко! Хіба ж тараню їдять? Її нюхають!
– Микито, мій Сірко читає газети!
– Знаю! Мій Бровко мені про це казав.
Сидять три естонці, батько і двоє синів, ловлять рибу. Зо дві години мовчать. Потім старший син запитує:
– Чому це сьогодні не клює?
Через годину молодший син:
– Мабуть, погода не та.
Через дві години батько:
– Триндите багато, от і не клює!
Мисливець сидів навпроти свого пса і захоплено бурмотів сам до себе:
– Який у мене розумний пес. Підняв зайців. Дістав їх. Дорогу додому знає. Ех! Якби ще він умів розмовляти!
– Обережно! – сказав пес. – Зараз на тебе впаде велика суха гілляка!
Мисливець вирячив очі і завмер. Гілка впала і боляче луснула його по голові.
«І що з того, що я умію розмовляти?» – подумав пес.
Пливе жаба, бачить – карась так ліниво плаває: то одним боком вивернеться, то другим, вистрибне, бульби пускає… Жаба:
– Карась, ти чому тут забавляєшся?
Карась:
– Як чому, рибалок чекаю!
– Що, жити обридло?
– Та ні, просто ми з крокодилом на полюванні – я приманка, а він в очеретах заховався…
– Недавно я був у Африці і винайшов ефективний спосіб полювання на тигрів! Полювати треба вночі – у них в темряві очі світяться. Залишається тільки добре прицілитись проміж очей – і тигр наповал!
– І скільки ж ти їх завалив?
– Жодного. Вони, падлюки, почали ходити парами, і кожен одне око заплющував!
Сидять три браконьєри в корчмі і ліниво пивце попивають. Один:
– Я весною за ніч з невода пару мішків риби виймаю!
Другий:
– Ото ще, з неводом возитися, мокнути… Я динаміту кину і мій човен – риби повен!
Третій пихнув сигаретою:
– Пацани! Дитсадок! Невід, динаміт… Он я дві ночі з електроловом пройшов по водосховищу і маємо Мертве море.
– Марійко, ти, здається не доварила цю зайчатину…
– Все по рецепту. Кіло м’яса треба варити годину. А я взяла півкіла і варила півгодини.
– Микито, клює?
– Слабенько…
– Ну хоч раз клюнуло?
– Ні-і-і…
– Мій тато мисливець. Мама каже, що він такий сильний від того, що харчується дичиною.
– Це ще нічого не значить. Мій тато рибалка, харчується рибою, але плавати досі не вміє.
Радісний Опанас забігає в дім і з порога: