А нащо сильною бути? Однаково всіх не врятую.
Себе врятуєш.
Розплакалася дівчина.
Так ви мене, бабо, заплутали, аж більше горя стало. Тепер хоч з мазанки не виходь.
І мазанка не вічно силу даруватиме, прошепотіла баба Килина і зникла.
Бабо, може, я просто сплю? тільки й прошепотіла дівчина.
Життя сон. Смерть Алки вибила перше скельце з гармонійного вітражу, який виклала Катерина із уявлень про нинішнє своє існування. Стара Килина додала в душу сумнівів. Противилася. Придивлялася до білих стін, наче би ті на її очах могли розтанути, зникнути. Не хотіла вірити.
Брешете, бабо, ой, брешете! Маю силу! Такою цілителькою стану кращою за вас! От зможу! знову заглибилася у бабині книжки, записи. По трави у луки удосвіта. Та затята, наче тільки тим і мріяла займатися все життя.
До справ реальних Маруся повертала. Не забула Катерину, не кинула. Після смерті Алли залишилася єдиною опікункою сироти. Якось сьомого грудня постукала у двері мазанки.
З днем народження, хоробра дівчинко! Завтра поїдемо фотографуватися.
Нащо?
Паспорт отримаєш.
Паспорт? Добре! І так сонячно усміхнулася раптом, аж Маруся перехрестилася подумки: слава тобі, Господи, потроху повертається дівчинка до життя.
Катерина зраділа, бо побачила: темна пляма у жовчному вчительки звичайна холестеринова бляха, життю не загрожує. Не втратила силу, бачить! Ще затятіше намагалася помагати усім, хто до неї звертався.
Не ділитиму людей! Усіх зможу простити колись, усіх знай навіювала собі.
Маруся нагадувала: добре би до школи повернутися, атестат отримати. Катерина лиш усміхалася: іншими знаннями і лікує, і лікується.
Час плив. Кожний новий рік відбирав у спогадів дещицю болю і гіркоти. Здавалося, разом із ними потроху витікає із Катерини дивовижна магічна сила бачити людей наскрізь. Спочатку не помічала того, бо інше хвилювало: дорогі померлі стали ввижатися все рідше. Першим перестав приходити Роман.
Дядьку Романе, Катерина лягала на постіль, вглядалася у ніч. Так давно не приходили до мене
Втомився, Русалонько, чула голос сумний. Спокою хочу. Відпусти мене.
Як же я без вас?..
Нащо себе обманювати? Давно ти вже без мене, Катрусю. А я приходжу і щоразу відбираю у тебе ще один день живого життя. Хіба маю право?
А я сама так хочу!
Бо ще мала! Виростеш, усе зрозумієш, відказав, більше вже не являвся дівчині, скільки б не кликала.
Потім тато і Сашко попрощалися. І тільки мамка з бабою Килиною все ще кружляли над бідахою зрідка.
Мамо золота, хоч ти не йди, просила Катерина.
Не піду, не бійся! Назавжди з тобою, дитино! Я ж твоя мама, вітерцем тихим. Відпочивай, люба.
Зачекай! Бабі Килині перекажи: розгадала я, чому побрехеньками мене нагодувала. Про те, що сила у мазанці, що скоро зникне. Боїться баба, що я стану кращою цілителькою, ніж вона була.
Невдовзі в одну мить усвідомила, як мало сили залишилося. У день Катерининого двадцятиліття вчителька Маруся прийшла до мазанки із подарунком, а дівчина не нові джинси і куртку роздивлялася, а важкі темні кола під очима гості. Напружилася. Силкувалася побачити, що за хвороба гризе жінку, та наштовхнулася поглядом лише на смішні деревяні ґудзики її теплого пальта.
Маруся помітила, як розтривожилася Катерина.
Щось сталося? спитала.
Ні, все нормально. То я думаю, що ви праві, Маріє Іванівно, заговорила швидко, розгублено. Треба якось школу закінчити. Можна, ходитиму до вас? Підтягнете мене з усіх предметів? Бо не сидіти ж мені за партою з дітьми
Ти в якому класі школу покинула? У сьомому?
У сьомому.
Як старатимешся, за півтора року неповну середню освіту матимеш.
Старатимуся. А ви до лікарні сходіть. Хай там жовчний просвітять, добре? А я вам зараз зберу трави на допомогу.
Катю, скажи правду! попросила Маруся. Побачила щось погане?
У тому-то й річ Геть нічого не побачила, наче осліпла, призналася собі, коли заспокоїла вчительку і та пішла додому заварювати травяний збір, який дала їй Катерина.
Пророцтво баби Килини потроху збувалося. Та що стрімкіше дівчина втрачала чудодійний дар бачити проблеми і хвороби людини, то відчайдушніше намагалася надолужити його іншим шляхом: уважніше придивлялася до очей людини, стану шкіри-волосся, навчилася аналізувати зміни у ході, рухах, прислухалася до манери говорити, ритму дихання