Прикуси язика, жінко, і досить уже за пусте! Чи ти думаєш, я тебе покликав про секс побалакати? Краще скажи! Памятаєш, у Шанівці такі Льонька з Дариною жили?
Та й ти, Іване, думаю, їх не забув!
Донька у них була
І є! Катерина. А тобі вона нащо?
Є діло. Не знаєш, де її знайти можна? Часом не виїхала?
У Шанівці живе.
У Шанівці?
Уявляєш? В удови Раїси. Та така популярна раптом стала! Ти вже другий сьогодні про неї питаєш!
Хто ще? Залусківський глянув на жінку насторожено.
Син твій! Тарас! Теж йому Катерину дай!
Катерина розплющила очі.
Бабо, я сплю?..
Довго жила, ніби спала. Гадки не мала, як відчайдушно боролися за неї і мертві, і живі. Чотирнадцять років тому ще не знала про знищення Шанівки, загибель батьків, замерзала під Києвом у склянім рожевім пальті, а мамка на небі вже так гірко побивалася за донею всі почули!
Я ж свою дитину знаю Не виживе. Не захоче жити! плакала. Та й не зможе, бо хіба витримати стільки лиха одній малій дівчинці?..
У білім світі не виживе. Заклюють, подала голос баба Килина. У мазанці моїй виживе. Тільки би дійшла до неї
Чим же мазанка допоможе? допитувалася мамка.
Від світу захистить, заспокоїть, силу дасть. Із нами розмовлятиме. Підтримаємо дівча.
І мене побачить?
І побачить, і почує, відповіла баба Килина. Готуй мудрі слова, Дарино, бо не завжди так буде.
А доки?
Доки не стане такою сильною, аби далі у білім світі жити.
А як не відчує сил повернутися до звичайного життя?.. Навіки у мазанці замурованою лишиться?.. бідкалася мамка.
Хто знає, що би стало з дівчинкою, коли б одразу по поверненні до згорілого села не відчула силу дарів, які лишила їй у мазанці мудра баба Килина: лиш переступила поріг, лиш збентежилася від золотавого світла всередині, як те світло наповнило її по вінця, забрало із реального світу, від усіх його бід і журби, заколихало, та не приспало, надало упевненості, натхнення. Все навкруги стало іншим, люди геть прозорі, нічого не приховати. І біди, і радості як на долоні. Лікуй їх, мала. Тим і жила, що віддавала кому ліки, кому пораду, кому чаю та змогу виплакатися. Пестила двох молодих псів, а ті стерегли її.
Світ не забув про малу Катерину. Невдовзі соціальні служби району категорично намірилися відправити дівчину до інтернату. Першою про це дізналася килимівська учителька Маруся, кинулася по допомогу до Алки Залусківської. Удвох пресували інспекторку, а та як скеля.
Чого сиротам без нагляду вештатися? Хай сидять у спеціалізованому навчально-виховному закладі! викладала принципову позицію. І годі вмовляти! Не допоможе!
Допомогли заяви Марусі й Алки про опікунство над Катериною, тисяча баксів і оплачений тур «все включено» на два тижні до Анталії, який Алка придбала для принципової інспекторки.
Пару років спокою маємо, а там, дивись, уже й виросте пташка наша, казала.
Катерина й не здогадувалася про бої, що точилися за периметром мазанки. Наповнена дивовижною силою, існувала в іншому вимірі. Візит кожної нової людини додавав сил, знань. Вже безпомилково орієнтувалася у добрій сотні лікарських рослин, знала, що кожна лікує, коли і де збирати, як використовувати.
До смерті так житиму, не бачила інших гармоній. Зачинилася у власному світі, наче досягла головної мети.
Перший страшний удар отримала вже за рік. Дізналася від учительки Марусі красива дужа Алка Залусківська померла
Мамо Мамо золота! Чуєш мене?! очі у небо, тремтіла. Як же так? Чому я не знала? Чому не зуміла допомогти?
Замість мамки баба Килина дівчині перед очі.
Ти хіба Бог, Катерино?
Не Бог. Та ж силу маю! Бачу ясно.
Лиш у мазанці. Тут сила, у цьому місці.
Он як Тоді нащо те все, як не можу дати добра тим, хто до мене добрий.
А може, то тобі кара за те, що ділиш людей на добрих і злих?
Так є злі!
А ти прости їх
Всіх? І Залусківського?
І Залусківського. Простити по-різному можна.
Як це, бабо Килино?
А так, Катрусю, забудь про нього. Відпусти. Про злочини його мовчи, нікому ані слова. Він чекатиме твоїх слів, а ти мовчи. Хай відчує твою зневагу.
І так мовчу. Бо й Алла просила. І мамка щоразу благає: не чіпай Залусківського, бо він тебе знищить. І після того прощати?.. А нащо?..
Щоби насправді сильною стати.
А нащо сильною бути? Однаково всіх не врятую.