Я тільки-но якогось козла збив. Ти моє алібі!
Яке алібі?
Залізобетонне! роздратовано відповів суддя. Чи я «лексус» отам покинув, щоби отут твої скиглення слухати?! Не сци, Іване! Прорвемося! Усім маєш казати, що я приїхав до тебе на своїй автівці десь перед північчю, що відпочивали усю ніч із горілочкою
А «лексус» твій?
А «лексус» мій уночі якесь дурне падло вкрало. Бач, захотілося йому покататися на крутій автівці і людиною себе відчути. Ну, і наїхав на ще одного такого ж барана. Перелякався, автівку покинув і втік. Отак справа виглядатиме. А далі ми дамо їй хід саме у цьому напрямку.
Жоро, я вже не кажу про те, що у мене паркан три метри заввишки, собаки і камери
Камери повимикаєш, а «лексус» я нібито на підїзді до твоєї фортеці залишив!
Припустимо! Але ж доведеться знайти, кого за кермо «лексуса» посадити?
Воно тобі треба, Іване? То не твої діла. Є люди: знайдуть, посадять Ти затям: ми з тобою геть нічого про все те не знаємо. Що мій «лексус» вкрали, що ДТП сталося. Ми оце від півночі бухаємо, як молоді, бухатимемо до ранку, а щоби нам ніхто не заважав, зараз же вимкнемо мобільні.
Суддя вимкнув свій мобільний, упявся недобрим поглядом у Залусківського.
Вимикай! Чи спочатку хочеш знати, що матимеш за свою маленьку дружню послугу?..
А чим ти, Жоро, таку підставу зможеш мені компенсувати? відповів Залусківський зверхньо. Минули ті часи, коли він услід за олійнею і кролятником, що згоріли разом із Шанівкою, втратив землі, за які заплатив хоч і незаконно, хоч і копійки, але ж свої копійки! Надолужив Та так надолужив хоч хазяїном району називайся, хоч королем у брехні не звинуватять.
Ти, Іване, дивлюся, перестав закон поважати, набундючився Нечитайло. Така позиція завжди боком вилізала!
Не заводься, Жоро! Поможу! Але ти про це не забудь! відповів Залусківський, вимкнув мобільний, бо, дідько, куди подітися?
А ти так поможи, щоби я ніколи не зміг того забути! суддя став стягувати закривавлений костюм. Перевдягтися знайдеш? А моє лахміття спалити треба! Зробиш?
Звісно, спалю! Мені ще тут тільки твого закривавленого одягу не вистачало!
За це і випємо! резюмував суддя.
Насправді, всю ніч пили. Чи від того, що відверто дратували один одного, чи від того, що обоє відчували однаковий прихований страх, на ранок ще усвідомлювали дійсність і памятали причину нічного запою.
Суддя оцінював ситуацію більш адекватно, тому запропонував збадьоритися під прохолодним душем перед тим, як увімкнути мобільні. Залусківський з ідеєю погодився, та реалізувати її делікатно не зумів запхався до душової кабінки разом із суддею А раніше ж дружбана Жорку Нечитайла абсолютно голим ніколи не бачив! Навіть у лазні простирадлами прикривалися. І так вразили старого пузатого Залусківського зівяла обвисла шкіра судді, сальні боки, кривуваті волосаті ноги і живіт-гарбуз, з-під якого чоловічі причиндали й не роздивитися, аж засмутився: сильно здав Жорка
Сильно ти здав, Іване, почув голос судді. Очі підвів: Жорка Нечитайло із відвертим співчуттям роздивлявся голого приятеля.
Ти хвилюйся за те, аби я тебе, Жоро, не здав! психонув Залусківський.
Вискочив із ванної кімнати, і хоч мріяв, аби суддя забирався вже світ за очі разом зі своїми косяками, втямив врешті: нічним застіллям забезпечення Жорці алібі не обмежиться мінімум до обіду тирлуватиметься у мисливській хатинці Івана.
Роздратувався ще більше: якого він має судді допомагати? Цей козел Нечитайло останнім часом знахабнів, став заходити на Іванове поле впливу. Таке враження, що хоче посунути Залусківського. «Дідько, гнати його треба! Бо чим заплатить мені за поміч? подумав. Нічим! Наразі мені Жорині послуги геть зайві»
Та один вранішній дзвінок змусив Івана Залусківського оперативно переглянути пріоритети, навіть повірити: суддя вляпався у лайно не випадково, а лише для того, аби стати у пригоді йому, Іванові.
Тільки увімкнув мобільний. Продивлявся пропущені, спостерігав за суддею, який уже збрехав синові, як приїхав до Івана погостювати, і тепер дуже натурально обурювався тому, що «його лексус вкрали якісь покидьки, ще й людину на ньому збили, а що поліція робить?!» І тут задзвонив мобільний Івана. Телефонував Василь, моторний секретар і помічник Залусківського, який уже готував для шефа ґрунт на осінні вибори.