До нього ніхто не підходив?
Не чіпляйся зі своїми дурницями, відмахнувся червонолиций зважувач і знову нахилився над вагами.
Від нього добитися інформації було важко, практично, неможливо. Деп мовчки усміхався одними куточками рота. Він ніби глузував з моєї незграбності у веденні діалогів, а сам навіть словом не обмовився. Здавалося, мій друг раптом вирішив просто подивитися, на що я здатен. Без сумнівів, Деп так просто не відступиться від справи, бо чудово знає, що мені добре вдається тільки описувати його подвиги.
Мені раптом захотілося побути у шкурі Депа і я із задоволенням тримав шефство над пошуками зниклого жокея.
Після вагової я повів Депа у роздягальню. Там вертілися троє жокеїв, які були явно не з нашого іподрому. «Своїх» я знав дуже добре, так як часто приїздив сюди. Джо серед них ми не знайшли. Пошуки у буфеті і конюшні виявилися марними. Ніде не промайнула його вишнева форма. Хлопець ніби під землю провалився.
Після третього забігу Чарльз знайшов нас із Депом біля стійл для приїжджих коней.
Жуль, де Джо? Ви не знайшли його? Чарльз був занепокоєний.
Ні, наче у повітрі розчинився, розвів я руками.
Його негайно потрібно знайти. Джо мусить виступати у 5 і 7 скачках. Усе заплановано, без нього не можна.
Джо ніде нема, повторив я. Схоже, він утік. Ми з Депом уже усе обнишпорили.
Жуль, знайдіть його, прошу, у очах Чарльза промайнула безпорадність. Якщо у простих забігах жокея можна замінити, то у фіналі на Метеорі мусить їхати саме Джо.
Ми спробуємо, підбадьорююче сказав я.
Довелося продовжувати пошуки.
Деп, на мій подив, досі не проявляв особливого інтересу до справи. Здавалося, що йому нудно. Але я не хотів звертати на це увагу. З іншого боку, він не має стосунку до іподрому.
Коли ми вийшли з конюшні, я оглядівся. Мій погляд зупинився на скупченні дерев вдалині. Там, під вербами, у кількох загонах розміщувалися штучні ставки, де коні полюбляли прохолоджуватися у літню спеку. Більше того, я знав, що Джо часто бував там. Він казав, що там під тихий шелест листя можна відпочити і поринути у гармонію. Ніхто не звертав уваги на усамітнення жокея у тихому куточку іподрому. Джо належав до тієї групи жокеїв, які працювали на іподромі не лише під час скачок і ранкових тренуваннях чистокровок, а і для виїздки інших коней. Він часто перебував на роботі цілий день, тому мав можливість поїздити верхи і відпочити біля ставків, куди я тепер мав намір відправитися.