Він підходить для навчання. Деп, може, поясниш, що відбувається? я у повному нерозумінні справи підійшов до денника Рівендела і виявив там порожнечу.
Жуль, чому коня немає на місці? запитав Деп.
Не знаю, пробурмотів я.
Де ж він? не відступав Деп.
Я не знав, що на це відповісти.
Деп загадково усміхнувся і показав пальцем на двері у підсобку. Я невпевнено відчинив їх і застиг на місці. На мене сумирними карими очима дивився чорний кінь, вбраний, як Метеор.
* * *Я не міг чекати жодної хвилини. Взявшись за повід, що звисав з вуздечки, вивів тихого і трохи повільного Рівендела з комірчини. Деп задоволено усміхався.
Не знаючи, що робити далі, я просто стояв серед коридору.
Жуль! погук Чарльза привів мене до тями.
Він підійшов до нас і втупився у коня, що спокійно чекав наших подальших дій.
Ти навіщо знову спорядив Метеора? насторожено глянув на мене.
Чарльзе, це не він, твердо сказав я.
Як це? не зрозумів шурин, забираючи у мене повід.
Метеор у водилці, разом з усіма.
А це?
Рівендел, закінчив я замість Чарльза.
Жуль, навіщо його вирядили? Він у забігах участі не бере, Чарльз припнув коня до решітки його стійла і почав розстібати підпругу. Чому номер на сідлі девятий? Це номер Метеора у першій скачці.
Річ у тім, що Деп знав про перемогу Метеора, я вирішив не затягувати з правдою.
Як? Чарльз застиг із сідлом у руках.
Він сам розкаже, відступив я. Мені і самому кортіло довідатися, як мій друг виявив підміну, бо поки що він не розповів про це.
Деп кахикнув у кулак і вийшов наперед.
Я повертався сюди, коли ви з Жулем пішли, почав детектив діловито. Впустив тут запонку. Коли увійшов, побачив, як хлопець, що скакав на Метеорі сьогодні, завів свого коня у комірчину, а цього, Деп кивнув на наполовину розсідланого Рівендела, поставив біля стійла Метеора.
Може, то був якраз Метеор, заперечив я.
Ні, Жуль, рішуче відхилив моє припущення Деп. Метеора сідлали при мені. Я помітив на його ногах світлі місця, не білі, а якісь ніби сиві.
Так, він дійсно має так звані «шкарпетки», погодився Чарльз.
От, продовжив Деп. До того ж, Метеор тупцяв на місці, хвилювався, а той інший стояв як вкопаний. Коли жокей вийшов через бічні двері, я наблизився до коня і розмотав бинт на одній нозі. Ніякої «сивини» там не було. Тоді я замотав усе назад і хутко поміняв коней. Після цього у конюшні зявився конюх, Саймон, здається, разом з ним зайшов іще якийсь чоловік. Вони вивели Пегаса і справжнього Метеора.
Кажеш, жокей? Чарльз стиснув губи. Ніколи б не подумав, що Джо міг таке вчинити. От паскудник! Ви не бачили його після скачки?
Ні, за двох відповів Деп.
Жаль, що треба іти на третій забіг, промовив Чарльз. Я з нього три шкури спущу. Невже тут якась змова бубонів він, виходячи.
Я у задумі почухав потилицю.
Деп, треба відшукати Джо, я відвязав Рівендела і завів його у свій законний денник, де він стояв до того, як за погану поведінку потрапив у стійло для покарання.
Я вирішив будь-що знайти Джо. Деп, не відрізняючись особливою цікавістю до дійства, що проходило на біговій доріжці, виявив бажання супроводжувати мене. В очах детектива загорівся ледве помітний сірий вогник, добре мені відомий. Мій друг явно передчував щось цікаве. Я ж про це і думати не хотів, бо для Депа цікавість представляли убивства або справи, що неодмінно з ними повязані. Для мене такі «веселощі» хоч і стали звичними, але я завжди чекав на них з осторогою.
Пошуки я вирішив почати з вагової. Це була невеличка кімната у будівлі іподрому, досить похмура і тісна, де стояло кілька приладів для визначення ваги жокеїв, але тільки 2 мали придатний для використання стан. Світло потрапляло до маленького приміщення через єдине вікно. Там сидів тільки повний надутий зважувач і підкручував один із працюючих пристроїв, настроюючи його перед зважуванням жокеїв.
Містер Таллер, покликав я його, ви не бачили Джо?
Він повернувся. Це був неприємний суворий чоловік, з круглим червоним обличчям і вічно насупленою фізіономією. Його тут не особливо любили, але Чарльз поважав Таллера через добросовісність і абсолютну несхильність до інтриг і шахрайства.
Бачив, буркнув він. Після першої скачки зважився і зник.
До нього ніхто не підходив?
Не чіпляйся зі своїми дурницями, відмахнувся червонолиций зважувач і знову нахилився над вагами.