Настала тривала пауза.
Це навіщо? запитав нарешті Юстин.
Це у мене звичка така, серйозно відповіла дівчина. Так ось, що ж я хотіла тобі сказати У тебе попоїсти знайдеться?
Хліб, повільно сказав Юстин. Сир Але це все в хаті, а там дід Дідові про тебе говорити чи як?
Дівчина опустила очі:
Ні, дідові про мене краще не говорити А у вас у хаті немає такої штуки, щоб погоду пророкувати?
Є павук заговорений На сьогодні дощ обіцяв.
Дівчина застогнала. Похитала опущеною головою, так що коротко до плечей острижене волосся загойдалося світлим шатром:
У-у-у А на завтра?
Він дешевий, сказав Юстин. Тільки на один день передбачає.
Помовчали.
Ти забув, як мене звуть, сказала дівчина.
Ага, зізнався Юстин.
Аніта.
Ось тепер точно не забуду.
Це добре, що я тебе зустріла, а не діда, серйозно сказала Аніта.
Дід теж добрий, нерішуче заперечив Юстин.
Аніта гмикнула. Деякий час було дуже тихо.
Птахів не чути, сказав Юстин. Погано.
Верхівці, сказала Аніта. Я Слухай, уночі страшно було. Їх у саду вашому ганяло штук шість.
Ага, сказав Юстин. Мені дід велів сторожок налагодити, так вони сторожок зірвали
І знову стало тихо.
А ось чому люди верхівців бояться? запитала Аніта. Ну гаразд, вони можуть загнати курку, порося там якщо не намазати заговореною смолою. Ну, ворон заганяють Щурів А люди чому бояться?
Лиховісники, коротко відповів Юстин. І потім Птахів немає, сарана приходить. Яблука дозріти не встигнуть, про вишню я вже мовчу А навіщо ти коло намалювала?
Це такий символ довіри, сказала Аніта. Ти мені за черешні свої пробачив Ну і я тобі вдячна. Так, узагалі.
А звідки ти взялася?
Аніта зітхнула:
Слухай Будь другом. Принеси мені попоїсти, а заодно подивися, що там твій заговорений павук показує. А я тебе тут почекаю. Добре?
Юстин помовчав, потім без слів підвівся й пішов до хати. Дід був у сараї; не окликаючи його, Юстин потихеньку ввійшов у хату, відрізав хліба, сиру, шматочок ковбаси, налив у невеликий глечик молока і, підморгнувши Вогнику, вирушив назад.
На півдорозі згадав, що забув подивитися на павука. Повертатися не захотів; хмари, проти очікування, перестали збиратись і навіть злегка розійшлися, так що в блакитне віконце бризнув на якусь мить промінь сонця
Потім сіре піря зімкнулося знову.
Коли Юстин зі згортком і глечиком, дістався місця, де залишив Аніту, там уже нікого не було. Тільки порожнє коло, накреслене ножем.
* * *Діду А коли коло рисують на землі це навіщо?
Дід скосив на Юстина здорове око:
Та різні закляття бувають Від чужого вуха, або від чужого ока, або від поганого помислу. А тобі навіщо?
Та так, сказав Юстин, і дід не розпитував. Зітхнув тільки і повернувся до своєї роботи сорочку штопав.
Та так, повторив Юстин винувато. Дівчина тут була
Дід звів брову.
Так, Юстин посовався. І головне, незрозуміло, звідки взялася. Ноги ніжні, туфлі панські, новенькі. Ні екіпажа, ні коня, сукня така, ніби щойно з дому. На березі слідів немає Я спеціально на берег ходив. Пісок незайманий од минулого дощу
Лиховісники, сказав дід, ховаючи обличчя глибоко в бороду. Так я і знав.
Так немає ж ніякого горя
Дівчина нізвідки це не радість, синку. Радість це коли дівчина справжня, здорова, втомлена, потом пахне; коли ти знаєш, чия вона і звідки прийшла А це не дівчина, синку, це мара, або русалка, або ще якась гидота, ти от що Давай-но оберіг тобі складу якийсь.
Вона жива, розгублено заперечив Юстин. Ноги роздряпала І важка така
Дідова брова звелася ще вище.
Вона на мене з дерева впала, винувато пояснив Юстин.
Здорове дідове око дивилося пильно, сліпе відчужено.
* * *Весь наступний тиждень ішов, іноді припиняючись, дощ. Трава в саду піднялася по пояс; павук-провісник уперто сидів у лівому нижньому кутку павутини, що в усі часи означало хмарність, дощі та негоду.
Дід усе-таки поїхав на ярмарок. Угніздився у возі, прикрившись від непривітного неба клаптем рогожки, і Юстин на кілька днів залишився відповідальним за все господарство і всю худобу.
Пізно ввечері, закінчивши нарешті всі справи і забравшись на холодну піч вони з дідом ніколи не топили влітку, Юстин довго мерз, кутався у відвологлу ковдру, цокотів зубами і, згадуючи Аніту, стискав у кулаці виготовлений дідом оберіг смолисту кульку з пірям, яке стирчить із нього.