Прикінчити, з незрозумілим задоволенням сказав тонкогубий. Так завжди робиться. Коли скидають князя, то і діточок усіх під ніж щоб, значить, диначтію змінити начисто.
Династію, а не диначтію, пошепки сказав Юстин.
Що? тонкогубий примружився.
Династію, сказав Юстин. А не диначтію.
А ти звідки знаєш, ублюдку?
Від ублюдка чую, Юстин навіть трохи посміхнувся. Кажуть: «Золотар сажотруса плямою дорікає».
Ти, може, навіть грамотний? після паузи поцікавився тонкогубий.
Може, сказав Юстин.
А-а, тонкогубий відвернувся, ніби втративши до Юстина інтерес.
Хлопці, сказав Акір, який остаточно розгубив усю свою браваду. Хлопці Ну, не може так бути. Не бастард я. І ти, він тицьнув пальцем у того хлопця, чия мати була селянкою й виростила одинадцять здорових дітей, ти теж І ти, Акір обернувся до Юстина. Що ж ти віриш так легко, що твоя мати
І Акір запнувся. Смагляве обличчя його зробилося мідним через приплив крові.
А то ти не знаєш, як це буває, сказав у тиші веснянкуватий хлопець років двадцяти. До нас на хутір Червонобровий їздив, як до себе додому. Хто з дівчат сподобається готово, батьків не питає і обручок не дарує, тут-таки й весілля на один день
Акір захитав головою:
Ні. Моя мати з дому не виїжджала навіть Мій батько полював!
Полював, гмикнув тонкогубий. Добряче полював на баб.
Акір схопився і кинувся на тонкогубого; хтось метнувся розбороняти, але з лихої нагоди дістав у ніс, розлютився і включився в бійку на правах учасника. Пролилася перша кров; Юстин відійшов убік, узяв відро з водою, що стояло біля порога, і перекинув на забіяк.
На нього визвірились:
Дурень! Домохранець смердючий!
Бійка змінилася лайкою. Юстин дивився, як Акір витирає розбитий ніс, як у веснянкуватого стрімко запливає око, як жилавий, лаючись по-чорному, намагається викрутити поли мокрої сорочки а перед очима у нього стояли яблука, повільно падаючи у високу траву одне за одним.
І як трава погойдується, змикаючись.
Тепер усі дивилися на нього.
Я не хочу вмирати, жорстко сказав Юстин. Це ви, домохранчий корм, можете один одному носи розбивати. Давайте, лупіть один одного Брати-бастарди, вас же відібрали, вимили, нагодували і в чисте переодягли. Сказати, кого в чисте переодягають? І що з ним потім роблять? Чи самі знаєте?
Сядь, хлопчику, неголосно сказав жилавий із сережкою. Адже ти не батько родини, щоб перед вечерею добру вчити.
Ти теж не батько родини, кинув Юстин. І він, кивнув на тонкогубого, що стрімко втрачав цю свою ознаку через розбиту губу, яка швидко розпухала. Тут не сперечатися, хто головний, тут вибиратися треба, нас тут девятнадцять здорових лобуряк
Зробилося тихо. Жилавий повільно обводив поглядом братів-бастардів Юстин бачив, як він мовчки вербує собі прихильників.
У них шаблі, тихенько припустив веснянкуватий, той самий, на чий хутір Червонобровий їздив, як до себе додому. І потім двері не виламати
Тебе як звуть? запитав Юстин у жилавого.
Той чомусь здригнувся. Скривив губи:
Ну, Арунасом
Ти, Арунасе, не коваль часом?
Ну, коваль, сказав жилавий після паузи. А ти звідки знаєш?
А сильний ти, Юстин дивився жилавому у вічі, лестощі його були невигадливі, як колода. Подивися, брате, міг би ти ці двері зламати?
Арунас відповів поглядом на погляд, гмикнув:
Дешево ж ти мене купуєш, брате-бастарде.
* * *Вони згадували розташування коридорів, загинали пальці, рахуючи стражників, пропонували, відкидали і погоджувалися, доводили, сперечались, але не билися більше. Над усіма висіла одна сокира; Юстин скоро знав усіх на імя, знав, хто чим слабкий і в чому сильний. Розпоряджався, як і раніше, Арунас Юстин був при ньому головним порадником. Тонколицього вісника нещастя звали Уляном, спершу він відмовчувався, сидячи в кутку, але тінь сокири й гарячкова жадоба порятунку врешті-решт і його штовхнули назустріч братикам-бастардам.
Юстин, який ніколи не мав справжніх друзів, протягом півгодини знайшов вісімнадцять майже рідних душ. Арунас на перевірку виявився не тільки марнославним і сильним, але і розумним, відважним хлопцем. Огрядного звали Флором, у нього виявилася незвичайна память він до останньої дрібниці памятав, хто із охоронців де стояв, чим був озброєний і куди дивився.