(Вогонь)
Хтось крутив пальцем біля скроні; він біг тротуаром, зачіпаючи перехожих, кинувся до телефону-автомата, але не зміг набрати номер і побіг далі
(Зелений двір під ногами. Скрегіт бляшаного козирка)
Ось він, дім.
Ось поверх.
Ось двері.
Зараз відчинять
Мамо!..
* * *Стіни душової були облицьовані білими кахлями. Подекуди замість кахляних квадратів, що випали, темніли порожні бетонні чотирикутники. На стелі набрякали важкі краплі, а із душа хльоскала широким віялом гаряча, дуже гаряча вода.
Бутон[3]
Коли мені було років дванадцять, я захоплювався важким роком і екзотичними рослинами.
Незрозуміло, яким чином ці дві прихильності вживалися одна з одною. Однак цілком вживалися; що ж, у нашому класі половина хлопчаків захоплювалася важким роком, адже це круто. А поритися в землі, пророщувати насіння в скляній пробіроці, а потім закопувати його в пісок навпіл із чорноземом і чекати, коли зявиться паросток, мені було просто приємно.
Ми кепсько розбиралися в музиці. Важким роком у нас вважалося все, що гриміло, ревло, бряжчало і гнітюче діяло на психіку батьків. Касети переписували одне в одного; обмінювалися також і усілякими матеріалами картинками, плакатами, фотографіями. Стіни навколо мого ліжка (а я був єдиною дитиною в сімї, й в мене була окрема маленька кімната) були обклеєні масштабними зображеннями рогатих личин, які виражали нестримну лють. Батьки, звичайно, буркотіли, мати зопалу якось пошматувала кілька особливо паскудних плакатів однак я був упертий, і вони врешті-решт змирилися, запевнивши одне одного, що я «переросту».
Батьки на той час добре заробляли і не скупилися, коли мова заходила про мої «кишенькові витрати»; вони дбали, певна річ, передовсім про те, щоб я купував паростки, насіння і цибулини у великому квітковому магазині на розі, себто моє «мирне» захоплення у такий спосіб мало витіснити «агресивне». І я справді купував паростки, насіння та цибулини проте при нагоді купив і чорну футболку із зображенням тріумфуючої рогатої пики. Картинка була така вириста, що навіть мені ставало не по собі, коли я довго її розглядав. Від батьків існування футболки довелося приховувати я зберігав її в шухляді письмового столу, куди мама, яка подеколи потрошила мою шафу на предмет брудних речей, ніколи не заглядала. І звичайно, виходячи в ній з дому, я завжди накидав поверх футболки куртку або вітрівку.
Якось наприкінці квітня, в суботу, я повернувся зі школи після пяти уроків, пообідав, перевдягнувся і подався в квітковий магазин на розі подивитися на проспекти, прицінитися і, якщо пощастить, що-небудь купити.
Продавець був новий. І проспект був теж новий хризантеми, цикламени, ноліна, монстера, азалія, бегонія, диффенбахія, сциндапсус, драцена маргіната, юка «Доросла Юка виглядає, як хибна пальма, і підходить для окраси холу або вітальні. Велика Юка дорога рослина, яка заслуговує на відповідний догляд. Їй потрібен місткий горщик із гарним дренажем. Юка доросла може зацвісти білими квітами-дзвіночками»
Продовжуючи мріяти про «дорослу юку», я перегорнув сторінку і натрапив на кольорову фотографію рослини дивовижної краси. Анотація запевняла мене, що квітка з красивою і хитромудрою назвою не тільки живуча і довговічна, а й украй невибаглива.
Продавець несхвально зиркав на мою футболку. Я запитав, чи є в продажу цибулини диво-рослини; з певною зневагою продавець повідомив, що є. Я спитав про ціну; продавець довго рився в зошитах з прайс-листами і нарешті приголомшив мене сумою, яку я заплатити при всьому бажанні не міг.
Сам не знаю чому, але невдача засмутила мене куди більше, ніж можна було очікувати. Ще півгодини тому я не знав про існування цієї квітки а тепер готовий був померти через те, що не можу викласти за неї половину зарплати мого батька; я стояв на розі, коло скляної стіни магазину, квітневий вітер смикав мене за поли розстебнутої куртки, а біля входу в підземний перехід, де півдюжини бабусь зазвичай торгували сигаретами, тюльпанами і хирлявими трояндами, тепер стояла тільки одна, зате дуже старезна. Перед нею на пластмасовому ящику з-під пляшок містилися різноманітні мішечки, пакетики і пучки.
Я підійшов.
Старенька заговорила щось про квіти, які вона вирощує і насіння яких за безцінь продасть мені. Я переглянув її розкладку спершу мигцем, потім уважніше; крім стандартних пакетиків із насінням звичайних літніх квітів, яких повно в кожному палісаднику, нічого не побачив і хотів уже було відійти коли старенька раптом обірвала балаканину і сказала зовсім іншим, дуже серйозним і значущим голосом: