Мяч був помаранчевий, а вогонь білий. Якщо дивитись зсередини. Білий, з тонкими чорними рисочками, подібними до кровоносних судин. І Антон біг і горів довго, декілька довгих секунд.
У вогні скручувалося листя каштана. І аркушики чиїхось листів дитячий почерк; й опливали, неначе крижинки, кольорові та чорно-білі фотографії
Ось вони з Оленкою на морі. З «сувенірним» видом за плечима.
Оленка посміхається і обіймає Антона за шию.
Оленка у тонкому халатику на мокрому тілі.
Оленка
«Мамо! Забери мене з цього табору! Тут нудно, о девятій спати вкладають, і весь час дощ. І вожатий противний. Я чекаю тебе у неділю»
Коли Антон зміг відкрити очі, у повітрі все ще відчувався запах горілого. І ноги у кросівках стояли довкола сірі й сині кросівки; потім зблиснули білі, як шкарлупа від яєць, і білі, як пароплав у далекому морі, великі важкі кросівки випливли звідкись і зупинилися в Антона перед очима
Вставай, сказав Мел.
Кіптява була всюди. І запах.
Тепер ти маєш уявлення про місце, куди так просився, сказав Мел на вухо Антону. Отож, зберись і грай далі.
* * *Вода стікала у забрану ґратами діру посеред душової. Хлопці розмовляли упівголоса і косували на Антона з острахом. Новенький його звали Кирило, сидів навпочіпки, обхопивши руками стрижену голову. Вода була чорна. Кіптява ніяк не відмивалась.
* * *Мел
Що?
Я навіть не можу нічого виправити Нічого повернути. Не можу?
Мел гмикнув:
Ти хочеш, щоб я тебе втішав?
Ні, сказав Антон. Я просто запитав. Я подумав Адже важко закинути мяч під вогнеметом, так?
Важко, погодився Мел.
Антон відвів погляд. Подивився на свої руки. Долоні були сірі, як попіл.
А якщо хтось це зробить? Закине під вогнем?
Мел деякий час роздивлявся Антона, а потім розреготався:
Ти хочеш поторгуватися, чи що? Ні я тебе правильно зрозумів? Ти маєш намір укласти угоду?
У нього були рівні гострі зуби. Велика слива на футболці переливалася усіма відтінками синього.
* * *Рахунок був пять тисяч сто тридцять шість на пять тисяч двісті на користь команди Мела. Новачок Кирило грав дуже вдало, але психологічно був слабкий. Кожного разу, коли в спину йому вдаряла черга з автомата, він помирав усерйоз і надовго; його доводилось майже силоміць піднімати із підмерзлого снігу і ляпасами приводити до тями. І довгі хвилини після цього Кирило тинявся по майданчику, як сліпе кошеня; команда Людовика втрачала очки, і Антон знав, що скоро прийде черга вогнемета.
Прийшла.
Антон вистрибнув із лінії штрафної і побачив Вову, який рвався до кільця і був абсолютно відкритий. І Антон дав би пас, і Вова неодмінно заколотив би, якби не тонкий вогняний струмінь, прицільно випущений Людовиком, що перетворив його на танцюючий факел.
Мяч пішов у аут.
Новачок Кирило сів на сніг.
Антон підійшов до чорної ляльки, яка ще мить тому була Вовою і яка ще через мить знову стане Вовою брудним і смердючим.
Моя черга, сказав Антон похмуро. Витягнеш на себе молодшого Славка та пасанеш мені Зрозумів?
І Вова кивнув.
* * *Унизу був зелений двір. Великі каштани. Машини біля сусіднього під їзду. Дроти.
Скреготав бляшаний козирок.
Крони дерев погойдувалися, немов запрошували Мякими струменями вигиналися хмари, манили політати
Прожогом, як кіт, що нашкодив, він кинувся геть від краю даху. Спотикаючись, плутаючись у якихось дротах, натикаючись на антени, зносячи все на своєму шляху, геть, на сходи, у напівтемряву.
Шістнадцятий поверх. Пятнадцятий. Чотирнадцятий
Хтось відсахнувся з дороги:
Ти що, здурів?
(Вогонь заважав і думати, і бачити. Мяч був білий. Все було сніжно-біле. Пальці вже луснули, обвуглилися, але очі ще бачили білий-білий світ цього останнього вогню.
Полумя було щільне, ніби желе. Біле з чорними прожилками.
Антон устиг побачити, як над кільцем із обгорілою сіткою
На той момент його вже не було, він уже майже згорів
Опускається великий, неправильної форми мяч, неначе голова снігової баби
Котиться по краю кільця і падає всередину)
Він вибіг на цей незнайомий двір, під це незнайоме сонце, під погляди незнайомих бабусь. Тих бабусь, яким так і не судилося стати свідками його польоту
(Вогонь)
Хтось крутив пальцем біля скроні; він біг тротуаром, зачіпаючи перехожих, кинувся до телефону-автомата, але не зміг набрати номер і побіг далі