Чотири-нуль, почув здалеку і зверху.
Це тільки початок, почув у відповідь.
Добрий початок Ти бачиш, Лю, я був правий.
Продовжуємо
Продовжуємо
ємо
Антон прикрив очі, чекаючи, поки настирливе відлуння у вухах не стихне зовсім. Поки не запанує остаточна тиша.
Чого ти розлігся? Носок черевика несильно тицьнув його під ребра. Піднімайся
І Антон відчув, як зі спини у нього вжжик! із зусиллям висмикнули ніж.
Піднімайся-піднімайся. Давай
Його взяли за майку і потягли вгору; він зрозумів, що знову може рухати руками і ногами. Що спина глухо болить, неначе по ній вдарили зопалу держаком лопати. Був такий випадок колись у селі, сусід дуже образився на обдерте деревце вишні та
Село? Сусід?
Він устав навкарачки. Потім сів навпочіпки; Людовик стояв поруч, витирав ніж об штанину, глузливі, але не злі очі виблискували з-під тьмяного скла окулярів:
Вдало Мел тебе підібрав Упертий ти. Граєм далі?
Зараз? тихо спитав Антон. І сам почув, яке жалібне вийшло питання.
Ну що, може, нехай відпочине? долинув звідкись здалеку голос Мела.
Антон через силу випростався.
Гаразд, посміхнувся Людовик. Ідіть, хлопці, в душову.
* * *Стіни душової було облицьовано білими кахлями. Подекуди замість кахляних квадратів, що випали, темніли порожні бетонні чотирикутники; на стелі набрякали важкі краплі, а із душа пластмасового розпилювача на довгій нікельованій трубі широким віялом хльостала гаряча, дуже гаряча вода. Антон намагався прикрутити вентиль марно; температура води не регулювалась.
Хлопці стояли, закинувши голови, підставивши лоби під обпалюючі потоки. Зараз на них не було футболок, і Антон не міг розрізнити, де свої, а де чужі. Де гравці Мела, а де Людовика.
Душова була простора. Кранів вистачало на всіх. Випадково чи ні Антон вибрав собі душ напроти кабінки Сашка.
Серед усіх цих хлопців Сашко суперник був йому найближчий. Можливо, саме тому, що він був першим, кого Антон зустрів?
Ставай під струмінь відразу, сказав Сашко, дивлячись, як Антон намагається остудити воду в долонях. Звикнеш. Це все ж таки не окріп.
Невже? непевно запитав Антон.
Послухай, сказав Сашко. Йди відразу під душ.
Антон послухався. У першу хвилину було нестерпно, але потім дуже швидко він дійсно звик. Тільки морщився.
Ти чому? запитав Сашко, дивлячись на сиру стелю. Щоки його були дуже бліді для людини, яка стояла під гарячою водою.
Антон вирішив промовчати.
Я в армії, сказав Сашко. Мене ці козли Ні, не важливо. Коротше кажучи, я в армії, а ти? Також?
Я в армії не був, сказав Антон. Я в інститут
Так ти на гражданці? здивувався Сашко. А чому?
Антон зробив вигляд, що не чує.
Я думав, що мені буде якесь послаблення, замислено сказав Сашко. Через цих козлів. Виявилось ні фіга. Просто мені пощастило, що Людовик шукав баскетболіста. А то загримів би на загальних підставах
Як це на загальних підставах? запитав Антон.
Сашко зіщулився під гарячим душем:
Хрін його знає. Я думаю, що це гірше, ніж тут Набагато гірше. Той хлопець, який грав з Мелом раніше, він тепер на загальних підставах.
Ти чому мене сукою обзивав? спитав Антон.
Сашко покосував недобре:
А ти не зрозумів, з понтом справи Якби ти і далі так грав, як у перші десять хвилин, тебе б уже тут не було. Було б із тобою зовсім інше.
Хляскала з душів вода. Лаково виблискували кахлі.
А тобі це для чого? спитав Антон.
Сашко зітхнув:
Люди одне одного підтримувати повинні.
Поруч перемовлялись інші хлопці. Їхні голоси дивно, як пташині, звучали під мокрим склепінням.
Ну, сказав Антон, щоб перервати мовчання.
Ось дивись, сказав Сашко, потираючи долонями плечі. Якби навіть хтось із тих козлів ось тут опинився Я б і то йому добра побажав. Чесно!
А що той хлопець зробив? тихо спитав Антон. Який на моєму місці грав?
Філонив, неохоче сказав Сашко. А може, і не філонив. Може, характер такий. Адже він був майстер міжнародного класу Мел сказав, що він гру не любив. Гру любити це означає Ось ти сьогодні двічі закинув. А я лопухнувсь двічі. Ще пару разів лопухнусь і також на загальних підставах піду
Ні, швидко сказав Антон.
Сашко знизав плечима: