Ні, швидко сказав Антон.
Сашко знизав плечима:
Ні Бо наступного разу я не лопухнусь.
Але як можна любити отаку гру? пошепки спитав Антон.
Сашко сумно посміхнувся:
Гра вона гра і є Я зі школи у баскетболі. З першого класу. Так, думав, і буду усе життя у баскетболі А ось із армією Я в команді ЦСКА не протримався тренер там один був, скотиняка. І пустили мене також на загальних підставах. Сашко зітхнув. Ось А ти, якщо розказувати не хочеш так я ж не чіпаю. Я це так, просто Побалакати.
Антон вигнувся, намагаючись дотягтися до середини спини. До того місця, куди увійшов ніж: нічого не було. На дотик абсолютно гладенька шкіра.
Це спочатку моторошно, сказав Сашко. А потім нічого Втягуєшся. Головне ні про що не думати. Ось Вовка ваш. У Мела нападники міняються, як підгузки у немовлят А Вовка тримається. І ти тримайся
Дзюрчала вода.
Що зараз? спитав Антон.
Грати.
Знову? А
Часу-бо немає, сказав Сашко якось дуже сумно. Найнеприємніше часу тут немає. Ні ранку, ні ночі Нічого. Майданчик і душ. І все. І якщо Людовик дозволить посидіти у затінку Але тобі потрібно у Мела питатися. А він, як на мене, зліший.
Антон згадав, як Людовик витирав ніж об штанину. Мел зліше?
* * *Він памятав зелений двір під ногами, скрип бляшаного козирка, похмуру рішучість когось за щось покарати.
Себе? Оленку? Матір?
Весь останній місяць він знаходив і виписував у блокнот вислови великих і просто відомих. Про те, що події мають властивість розвиватися від поганого до найгіршого, або якщо неприємність має відбутися вона обовязково станеться; про те, що єдиний вільний вибір у цьому рабському житті відмова від нього.
Він памятав момент поштовху. Він навіть політ трохи памятав. Мить, завмирання, і кров у жилах перетворилась, напевне, на холодець
І він знав, що було потім. Він дуже багато про що звідкись знав.
Мати повернулася з роботи, вимила руки і заходилась готувати вечерю. На столі на кухні стояв маленький телевізор, там крутили серіал
Телефонний дзвінок задзвонив одночасно і на екрані, і у передпокої.
Мати витерла руку об рушник і підняла слухавку.
І голос, незнайомий і офіційний, запитав її, чи вона така-то. І тоді вона все зрозуміла.
* * *Сашко і справді закинув красиво завершив атаку зелених майок.
І у той же момент упав, бо у нього в шиї сиділа коротка стріла з чорним оперенням.
Її витягувати важко, сказав хтось, здається, Олег.
Витягли. З маленької дірочки викотилась велика крапля крові, сповзла вниз, залишаючи навколо шиї лакову спіральну доріжку. Докотилася до улоговинки між ключицями, зупинилась; Сашко витер шию тильною стороною долоні. Не витер розмазав.
Вова з Антоном провели декілька комбінацій, але безрезультатно.
Тобі потрібно тренуватися у кидках, спересердя дорікав Вова. А то комбінуй не комбінуй, а результативність ніяка Команду підводиш!
Людовик був задоволений, погойдував гострим носком черевика. Мел гриз соломинку.
Антон втомився. Мязи підкорялись, і ноги були легкі, наче на розминці, але ж зсередини він смертельно втомився. Зверху палило невидиме сонце, під ногами поблискував скрижанілий сніг, помаранчевою блискавкою метався перед очима яскравий пухирчатий мяч. Вова щось казав Антон розумів з пятого на десяте.
Тошо, покликав Мел. Підійди сюди
Антон підійшов. Тінь паркану впала на лице на мить зробилось легше.
Тошо, сказав Мел. Я ж на тебе розраховую. Візьми себе в руки, а то, дивись, у мене вже двоє кандидатів на твоє місце у заначці Зрозумів?
Мені б відпочити, вимовив Антон.
Не потрібно тобі відпочивати Ти в чудовій фізичній формі. Або ти зараз граєш або відправляєшся куди слід Зрозумів?
Антон мовчки кивнув. Повернувся на майданчик, перед ним розступились.
Грай, сказав Сашко благально. Там гірше. Повір.
* * *Не було ранку. Не було ночі. Ніхто не вкладався спати. Антон лише тепер зрозумів, як це бути без часу.
Можливо, вони грали день. А може, тиждень. А може, й рік. Мязи вже не втомлювались не витримували нерви. Гра ставала більш дедалі напруженішою; фол ішов за фолом, штрафний за штрафним. Супротивники, раніше більш лояльні один до одного, тепер уже сипали образами і навіть намагалися вдарити. Рахунок був тисяча двісті шістдесят чотири тисяча двісті шістдесят на користь команди Мела. Антон набрав девятсот двадцять шість очок і зробив чотириста пять «підборів».