Він навіть встиг здивуватися.
Чужий подих за спиною; Антон крутнувся, обвів Сашка і кинув мяч у кільце так яблуко кладуть у кошик. Помаранчевий шар прослизнув у сітку, немов маслом намащений.
З боку глядачів долинули декілька оплесків. Антон озирнувся; Мел аплодував. Людовик посміхався, виблискуючи скельцями окулярів.
Молодець, сказав Сашко. Його волосся пасемцями прилипло до скронь. Давай ще
І вони грали ще. Сашко закинув два мячі, Антон три, причому один з них майже з середини поля. І кожного разу, коли обличчя Сашка зявлялось поруч, Антон чув плутане:
Грай Не філонь
Нарешті мяч, відскочивши від коліна Сашка, покотився прямо під ноги глядачам. Людовик притримав його гостроносим черевиком, подивився на Мела, перевів погляд на Антона і Сашка, які зупинилися за пять кроків від них.
Йдіть, хлопці, сказав Мел. Антоне, познайомся із командою.
Сашко пішов уперед, Антон слідом. Обійшли деревяний паркан; Антону було важко втриматися, щоб не обернутися до Мела з Людовиком, які так і сиділи у смугастій тіні нещільно пригнаних дошок.
Сашко облизнув губи:
Ти Гарно граєш. Тільки не сачкуй. Був тут один до тебе Грай, коротше, лише у повну силу. Зрозумів?
Та я й граю у повну, сказав Антон. Я тільки
Нікому не цікаво, сказав Сашко. Якщо тобі хоча б тут підфартило, так і відпрацьовуй Ти майстер?
Не встиг, сказав Антон. Кандидат.
Мел нікого нижче майстра не бере, сказав Сашко. Ти, напевне, все ж таки дуже фартовий. Пруха тобі Тільки не трусись. Тут ще непогано, якщо звикнеш.
Антон озирнувся. Поруч, метрах у десяти, двома тісними групками стояли хлопці з тих, чиї голови пливуть над натовпом зазвичай. Четверо у жовтих майках і четверо у зелених. Один, наголо стрижений, тримав у руках зелену майку.
Привіт, сказав стрижений. Це твоя.
Антон, сказав той, простягуючи руку.
Вова, сказав стрижений.
У них у всіх були вологі долоні. І міцні, без задньої думки, потиски.
Артур
Ігор
Костя
Сашко кивнув своїм. І ті також підійшли знайомитися:
Олег
Славко
Я також Славко
Діма
Усі вони стояли, переминаючись з ноги на ногу. Дивились, як Антон стягує білу футболку, як вдягає зелену майку, що пахне чим?
Отже, гратимемо разом, сказав Вова, й було видно, що йому ніяково.
Еге ж, сказав Антон.
Ти за кого грав?
За юнацький «Зеніт»
Як це за юнацький?
Так Я кандидат Майстра не встиг отримати
Хлопці у зеленому перезирнулися.
Він класно грає, сказав Сашко. Адже Мел його взяв.
Ну так, відразу погодився Вова. Як здалося Антону, з полегшенням.
Пішли, сказав Сашко. Час уже.
Антону здалося, що пройшло усього дві хвилини з того моменту, як Людовик сказав: «Добре, хлопці, йдіть»
І Людовик, і Мел сиділи на тому ж місті. У тіні паркану.
Готові? Мел посміхнувся. У нього була гарна, щира посмішка; Антону одразу відлягло, він несміливо усміхнувся у відповідь:
Ми ж а тренування? Комбінації?
Ми будемо грати гравцями, а не комбінаціями, суворо сказав Мел. Я буду допомагати вам, Людовик їм Фолити не треба, жорстко грати не треба, свисток слухати треба, все інше сам побачиш. І Мел кивнув, даючи зрозуміти, що час балачок минув.
Будеш грати зі мною у звязці в нападі, пошепки сказав Вова.
Але ж ми не тренувались, заперечив Антон боязко.
Вова насупився:
А ти роззуй очі й слідкуй за грою. Я піду в прохід й витягну твого захисника на себе, а потім віддам тобі пас за голову, і тоді ти заколочуй зверху.
Людовик стулив губи й свиснув. Мяч злетів; команда Людовика рвонула в атаку сильно і злагоджено. Антон розгубився на мить Вова штовхнув його в спину, крикнув щось нецензурне, тоді Антона немов ввімкнули: він побачив мяч, що бив у наст під широкою долонею хлопця з цифрою «пять» на жовтій майці, потім побачив Сашка, який очікував на передачу, а потім побачив усю гру коліщатка та шестерні, готові зачепитися одне за одне, і ось механізм команди суперників починає рухатися, і ось уже Сашко атакує кільце, що захищають, здається, Костя з Ігорем
Кидок зірвався. Костя перехопив мяч, віддав передачу Ігорю, а той Артуру; Антона перекривав захисник з номером «шість» на майці, його імя Антон не памятав. Слід було позбавитися опіки якомога швидше; Вова чекав на пас, й Артур віддав йому пас, але Сашко це був Сашко! вистрибнув і перехопив мяч, і рвонув до кільця, танцюючи, обводячи захисників, віддав пас комусь зі своїх і отримав передачу у відповідь, знову вистрибнув