Імовірно, вам цікаво, звідки я знаю його «орієнтування» і приділяю цьому таку увагу? Адже я не дуже полюбляю надавати зовнішніх характеристик героям, які, я в цьому впевнена, набувають їх самі, в вашій багатій уяві.
Річ у тім, що оце саме «орієнтування» саме зараз на його роботі посилено вивчає начальство. Бо не лише товариша Богдана переводять до іншого відділку.
Однак Геннадій Петрович про це ще не знає. Він спокійний і пишається собою, бо саме закінчив розробку справи одного такого ідейного. І вважає себе справжнім громадянином не зіпсованим, як-от інші, ідейні. Котрих тільки (якщо вірити словам кмітливого товариша) і саджали зараз.
***Власне, всі вони були ідейними ті, яких доручали таким, як він, чекістам-мдбешникам. Одні їх, нескорених, розробляли, інші вели. Ще були треті, інформатори ті втиралися до них у довіря, слухали на кухні їхні розповіді, гойдали в такт ногою під їхні пісні, дивилися їм в очі і кивали головами: «Говори, говори, розкажи мені все» І крутилося веретено стрічі, розмотуючи нитки долі. А потім, уже там, у ГУЛАГу, їх також зустрічали чекісти, адже охоронцями Головного управління виправно-трудових таборів, трудових поселень і місць увязнення виступали працівники Міністерства державної безпеки.
Особисто для нього, майора того самого міністерства, громадяни Радянського Союзу ділились на два типи: були лише зека (дарма що Беломорканал добудували, а термін «заключонний каналоармієць», себто навіть його абревіатура, залишилась, вїлась) і чекісти.
Вся падаль і гниль, всі блатні, всі каліки, торгаші, ідіоти, котрі не могли за себе постояти і на яких могли в будь-яку хвилину донести, всі поети, націоналісти, всі незгодні то були потенційні зека. Всі невлаштовані після війни інваліди, фронтові хвойди, безпризорні сироти, що залишились після смерті батьків, загиблих на фронтах
Та були інші, такі, як він, вівчарки, поводирі, люди при владі, вожді в міні-форматі (звісно, він ніяким чином не зазіхав на єдиного лідера нації, упаси Боже), такі собі його підручні, допоміжні ланки, котрі не давали цьому союзу співдружніх, цій країні зеків розвалитись. Їх було багато Майже кожен другий ні-ні та й стане чекістом.
Адже хто такий чекіст по суті? Це агент, котрий бореться з контрреволюцією і саботажем, анархією, повстанням, невдоволенням, підривом ладу. Це не лише військовий, як він, це також інформатор, павліки морозови, як то баба Дуня, що донесла на власного сина, бо він погано відзивався про Вождя на кухні. Мовляв, на фронт їх кидали, як мясо. Ач який важливий. І тепер сидить її Ігор в Белбалтлазі. Шкода, канал вже до нього збудували в рекордно короткі строки. Ну нічого. Все ж не сидить трудиться. Адже всі виправні установи для того і створені: аби не ляпали зайвого ті, котрі до цього схильність мають, і безкоштовно працювали. Чого штани протирати на нарах? Треба братися за діло. І саме чекісти з МДБ «забезпечували дисципліну» і «ударну працю». Адже в умовах неефективної дефіцитної економіки хтось мав прокладати нескінченні залізничні магістралі, рити котловани, будувати. Розбудовувати соціалізм вільної і демократичної Країни Рад.
Широка страна моя родная,
Много в ней лесов, полей и рек!
Я другой такой страны не знаю,
Где так вольно дышит человек.
І задля того, щоб правильним дихалось, можна кількох і урити. Не убуде.
Широка страна моя родная
Я все думаю про свого майора державної безпеки і хочу вам сказати ось яку річ. Деформація свідомості виникає в першому поколінні (так би мовити, буває прищепленою), або під дією цілеспрямованого клінічного втручання в психіку індивіда, або під впливом якихось катастрофічних подій. Або ж деформація як безперервна еволюція в бік неправильності (хоча хто сказав, де і що є вірним?)
Я, звісно, не психолог, і моє уявлення про цю деформацію суто субєктивне. Але А, грець з ним. А що не є субєктивним у цьому світі? Ось ви мені скажіть?
Може, Біблія? А як же бути з усіма цими Євангеліями, невідомо насправді ким складеними? Як бути з шизофренією Пророка Мухаммада? Аль Гам ду Лі Ляя18. Звісно, альгамдулілля, але все ж?
І як бути з тим, що я, невідомо з яких причин, наводжу приклади з теології, коли вже давно стало відомо, що в Радянському Союзі Бога нема. Нема сексу і Бога. Розрив стереотипу, геп19, так би мовити.
Але нещодавно я читала перекладену німцями статтю одного відомого американського психолога в берлінській газеті. Власне, його батьки такі самі кияни, як і я. І вони також емігрували, мабуть, рятуючись від революції. А я просто від Але про це іншим разом. Пізніше.