Поки Богдан співав, Гена помітив, як два єдині в цей пізній час відвідувачі якісь мужчини в дорогих костюмах, витріщились на них з-під лоба в закутку зали ресторану. А ось музиканти, ті, навпаки, перестали грати і, не криючись, слухали зачаровано і з великою повагою. Гена вирішив сказати награно голосно, аби розрядити атмосферу:
Та ну тебе! Безневинна пісенька! Чого перейматися? Нехай собі співають, бідолахи, і поплескав товариша по плечу.
Так то воно так неохоче погодився той. Однак таких бандуристів стає все більше. І не всі їхні пісеньки «безневинні», як ти висловився. Це якесь нове нашестя. Запамятай мої слова скоро зявиться новий жанр отаких пісень і вони народ підійматимуть на повстання.
Очі Богдана замиготіли в напівтемряві зали.
Ось це послухай:
Товарищ Сталин, Вы большой ученый,
В языкознаньи знаете Вы толк.
А я простой советский заключенный,
И мой товарищ серый брянский волк.
За что сижу? По совести не знаю!
Но прокуроры, видимо, правы.
Я это все, конечно, понимаю
Как обостренье классовой борьбы.
На сотни верст вокруг тайга густая,
А конвоиры суровы и грубы
И вот сижу я в Туруханском крае,
Где при царе сидели в ссылке Вы.
Геннадій Петрович різко обірвав його співи, дарма що тихим шепотом:
Добре, товаришу, що ви розповіли мені це! Я негайно доповім куди слід!
Богдан витріщився на того, однак, за кілька секунд все зрозумів, перемінився в обличчі і, на знак підтвердження, мотнув, вже захмелівший, головою:
Так! Всіх посадимо! А потім вже тихіше: Мені якраз розповів друг, ну з тих, що в ГУЛАГу працює, про справу оцього кобзаря, ідейного, просипів з огидою Богдан на вухо колезі. Талановита сволота. Тільки-но посадили. І за такий дрібязок Був морячком, служив в Сибіру і додумався угнати машину секретаря Приморського райкому ВКП(б). Ідіот Тепер сидить.
Богдан голосно розсміявся. Гена в знак згоди мотнув кілька разів головою, але не повірив його словам про те, що той бідолаха сволота. А от що талановита і що Богдану його жаль це буквально читалось по сумяттю товариша.
І що, шкода тобі його? хитро прищурився Гена. Ну отого небораку?
Мені? Та ти що! Нє Хоча Богдан замовк на мить, повис на ліктях, котрі вже давно поклав на маленький столик зали і сьорбнув «Волгу». В коктейлі вже розтанув увесь лід і він почав нагадувати просто теплу горілку з присмаком мяти. Але ж ти розумієш. До того той морячок, Йосиф його звати, Алешковський, здається16, він був нормальною людиною. Батько його герой війни, кавалер ордену Червоної Зірки. А тепер Ти розумієш, що відбувається?! Богдан різко перейшов на крик від того, що несподівано його осінило: Тобто виходить, якщо ми саджаємо за дрібну провину все-рівно на виході маємо закоренілого злочинця. ГУЛАГ дороблює за нас справу! І завжди на виході ідейний! От падло
Геннадій Петрович лише сухо кивнув на це зауваження друга. І хоча воно не було компрометуюче, він розумів, що про таке не варто кричати на увесь «Коктейль-хол».
Оцих треба боятись, продовжив Богдан, не дурні вони, ні Зараз ідіотів не саджають. За вбивства і то менше. Зґвалтувань немає Саджають саме таких, випадково, або після розмов у ЦК про творчість, ідейних гадів. Тих, що не здалися. І потім вони корчаться на своїх койках, ліс валять, вмирають від кровохаркання там всілякого, різного. Але не здаються. І кожен за іншого: один за всіх і всі за одного. Так раніше було, на війні.
Як там у цього віршомаза убогого? Богдан поморщився, вдаючи, ніби він силкується пригадати, що ж там далі, в цій пісні? Насправді він добре памятав. Бо його вона вразила. І найкращими обладунками в такому випадку були цинізм та іронія. Тож чекіст, що нарешті взяв себе в руки, ними скористався.
То дождь, то снег, то мошкара над нами,
А мы в тайге с утра и до утра.
Вы здесь из искры разводили пламя,
Спасибо Вам, я греюсь у костра.
Вам тяжелей, Вы обо всех на свете
Заботитесь в ночной тоскливый час,
Шагаете в кремлевском кабинете,
Дымите трубкой, не смыкая глаз.
И мы нелегкий крест несем задаром
Морозом дымным и в тоске дождей,
Мы, как деревья, валимся на нары,
Не ведая бессонницы вождей.
Вчера мы хоронили двух марксистов,
Тела одели ярким кумачом.
Один из них был правым уклонистом,
Другой, как оказалось, ни при чем.
Ось ці небезпечні. Ось цих треба