Ні, повторюю вже не так упевнено. Як же я пропустила такий важливий нюанс! Мабуть, у заповіті треба відмовитися від своєї частки родинної оселі на користь батьків, щоб у брата не виникали сумнівні ідеї. І щоб ніяка чужа сволота від мого імені не впала мамі з татом на голову, якщо я
Думки гальмують, уриваються. Так не хочеться казати «якщо я нагло помру».
Нотаріус теж мовчить. І вже не дивиться на коштовний годинник. Тільки на мене. О так! Я знаю цей погляд! Не знаю тільки, якими словами Герман передасть його красномовність.
А в мене є житло, каже Герман, і в його голосі зявляються азартні хижі нотки.
Класно!
Можемо там продовжити роботу над вашим заповітом, додає упевнено. І має аргументи: двадцять хвилин розтанули, нотаріальну контору слід зачиняти, вмикати охоронну сигналізацію, тож попрацювати тут не вийде. Що скажете?
Усе в тебе вийде, Германе, відповідаю нахабно, бо ж знаю, що буде далі: він заманить мене до себе, хвилин десять ми вдаватимемо, що нам дійсно треба працювати над заповітом, потім він запропонує вина-горілки-віскі-коньяку-мартіні (бажане підкреслити), а я спитаю про презерватив. Принаймні так буває в телевізорі.
Дивлюся нотаріусу в очі: я ж усе правильно зрозуміла?
Повір. Пропоную тільки тому, що ти така пояснюють його очі.
Яка? питаю без слів.
Така, ніби тобі нема чого втрачати. То чому б не зі мною?
Усе в тебе вийде, Германе, повторюю більш милосердно. Нотаріус має рацію. Чому б не з ним?
На вулиці біля нотаріальної контори Германа затягує в орбіту суцільного нарцисизму.
Щодо заповіту І твоїх матеріальних цінностей, питає хвалькувато. Про житло зрозумів. Житла немає. А транспортні засоби є? Машина?
Не розумію! Нащо він продовжує гратися в роботу і ділові стосунки? Я ж йому натякнула: все в тебе вийде, Германе! Але повторювати втретє: «Усе в тебе вийде, Германе», геть не хочеться, і я відповідаю по суті.
Машини не маю.
А я маю! на голові Германа зявляється-сяє корона. Клацає пультом сигналізації в відтюнінговану мордяку немолодої, але все ще спортивної «Тойоти». Швидкості не боїшся?
Швидкості боюся. Та більше людей. Ти ж не людина, Германе? Сподіваюся, хтось більш милосердний.
Нотаріус не чує моїх думок. Трахає бідну «Тойоту», а тій важко: хрипить, несе.
Печерськ. Хто б сумнівався! Огороджений парканом комплекс із декількох висоток. Шлагбаум ініціація: зможеш його подолати і ти в іншому вимірі. У багатій, віддраєній до блиску резервації посеред занедбаного міста: тут квітники-газони, чисті доріжки і охайні дитячі майданчики. І сам ти тут інший: успішний, статусний. Очі фіксують добробут і спокій. Тут не зявиться злодій чи випадковий перехожий напідпитку, тут підлітки не насміляться обісцяти підїзд чи обписати матюками стіни. Тут підбори жіночих черевичків ніколи не застрягнуть у щілині потрісканого асфальту, а пафосні іномарки ніколи не вскочать у ями, бо тут немає ям: асфальт моноліт. І тільки сморід від сміттєвих баків сусідніх будинків підло розбиває ілюзію вщент.
Живеш тут? питаю для годиться.
На двадцять пятому. Тобі сподобається! Герман про інше. Його вже заполонило передчуття близького сексу. Рухи легкі, грайливі. Голос трішки похрипує, а очі не приховують жадання.
Ліфт для інтиму? пробую іронізувати, коли заходимо до невеликого на двох! ліфта.
Герман на мить губиться. І не цілує мене в ліфті, хоча за всіма стереотипами мав би розпочати прелюдію вже зараз. Спираюся на стіну кабінки і, хоч нотаріус надто близько, безсоромно роздивляюся його. Маю ж запамятати, з ким нині встановлюю випадковий і алогічний близький фізичний звязок, бо раніше нічого подібного зі мною не траплялося, але в телевізорі таке стається систематично. То чому б не приміряти на себе чужу історію?
Нотаріусу не більше сорока. Чи, може, виглядає старшим, а насправді років тридцять пять. На круглому обличчі метушливі негарячі очі-вуглики, ніс картоплиною, вуста надто рухливі перебір, усе в мінус. Зайвих кілограмів двадцять грубим екватором навколо талії і вже локально на пухких щоках, підборідді, шиї і далі вниз окремими материками й острівцями. Величезний, величезний, як материк, мінус. Але є і плюси. Високий, міг би в баскетбол грати, якби не зайві кг. Волосся не втратив теж плюс.
Голомозі черепушки викликають у мене озноб. Бороди теж немає ще один плюс, бо бриті наголо бородані всі до одного для мене новонавернені мусульмани, і це не те, що викликає підозру, але бентежить і насторожує, бо ніколи раніше в західній цивілізації чоловіки не переносили волосся з голови на підборіддя так радикально. А нині якого біса? У чому глибинна суть тренду?