* * *
Красиве небо Що не день все різне!
То ніжне, мов троянди пелюстки.
А то суворе, з блискавками, грізне,
І кожен раз на відстані руки.
До нього доторкнутись лише треба,
Щоб у душі зявилось відчуття,
Що ти і сам частинка цього неба
Мінливого, як нинішнє буття.
* * *
Здається, літо знову повертається,
Дощами небо вимивши так чисто.
І сонце вранці щиро посміхається,
В обійми беручи ще сонне місто.
Дніпро з глибоким небом сперечається,
Хто з них синіше, хто з них красивіше.
І день для вас вже звично починається
Моїм простим і теплим літнім віршем.
* * *
Вже скільки нами пройдено доріг,
Вже скільки справ ми у житті зробили
Сьогодні сорок пять минає літ,
Як ми шкільний поріг переступили.
Хто облисів, а в кого сивина,
А хто й пішов небесними шляхами
Та всі вони, як і ота весна,