Ростислав Григорьевич Коломиец - Остап Вишня стр 2.

Та з 26 грудня 1933-го до весни 1934 року Остап Вишня перебуває у тюрмі НКВС у Харкові. Йому інкримінують контрреволюційну діяльність, зокрема, замах на другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. В останній момент розстріл замінюють десятьма роками без трьох днів, як уточнив пізніше «злочинець»,  які він відсидів у концтаборі на Печорі. Та за-гроза розстрілу постійно висить над ним.

Але парадокс: гумориста, знов-таки раптом ? перекидають з арештанського бараку на Печорі до письменницького кабінету у щойно реокупованому Києві

І він продовжує творити, не змінюючи мистецької інтонації, він є улюбленцем мільйонів читачів, не вузького прошарку інтелігенції, а широких верств населення у містах і селах. Фантастична популярність: люди вивчали українську мову, аби прочитати гуморески Вишні в оригіналі

Моя бабуся, відома, на жаль, вузькому колу шанувальників поетеса Наталія Володимирівна Козловська, яка знала Остапа Вишню особисто і також була переслідувана радянською владою, називала його у своїх щоденниках, які вона заповідала розкрити на початку XXI століття, «Блазнем із сумними очима». «Блазнем» вона писала з великої літери. А на мої питання, чому вона його так називала Ми ще повернемось до розповідей бабусі про Остапа Вишню. І все-таки: чому гуманіст, гуморист, просвітитель і раптом блазень, та ще й із сумними очима? Сподіваюсь, прочитавши книгу, складену з трагічного калейдоскопу його життя і творчості, ви це зрозумієте.

І раптом я натрапляю на монографію архівознавця і театрознавця Ірини Матяш під влучною назвою «Блазень із сумними очима» про комічного українського актора надзвичайної художньої заразливості Миколу Яковченка. Та він і сам називав себе блазнем

Блазнем вважав себе і Чарлі Чаплін, і в цього ексцентрика були сумні очі. Блазнював у масці Пєро і піонер авторської пісні українського походження Олександр Вертинський.

Та навіщо далеко ходити за прикладами. Лесь Курбас, друг Остапа Вишні, у табірному театрі, в останні дні перед розстрілом, грав Блазня. Поставив трагічно-метафоричну виставу «Сон на Вянь-губі» і виконав у ній роль старого Блазня, міма і музиканта, якому не дають грати на фортепяно.

Блазню заламують правицю за спину він грає лівою! Блазню затуляють очі грає наосліп! Блазню звязують обидві руки грає ногою! Нарешті, варта відтягає його від інструменту Блазень хапається за кришку від фортепяно і летить з цією кришкою в інший бік сцени. А далі Блазень починає грати на порожній від клавіатури кришці і дивина мелодія виникає знову

Трагічний вираз незламності великого митця

Першим назвав блазнем Остапа Вишню його друг і однодумець Микола Хвильовий. А самий вираз «блазень із сумними очима», як бачимо, виникав у прикладанні не до одного видатного митця. Схоже, «блазень із сумними очима» це роль? Більше мистецьке амплуа: спосіб художнього самовиявлення митця.

«Особистість людини пізнається не за допомогою застиглих формул, але виключно за відбитками надісланих йому долею переживань». І це побажання Стефана Цвейга, великого біографа великих людей, стало настановою в моїй роботі над «знаменитими українцями». Тож у книзі про Остапа Вишню ви знайдете багато подробиць, повязаних з переживаннями митця. І це принципово. Саме подробиці надають образу митця достовірності, інколи саме в них розкривається сутність його мистецьких устремлінь.

Вишневі усмішки

Ми чомусь звикли до того, що гумор це обовязково регіт. Але, дослухавшись до Остапа Вишні, ви збагнете, що його гумор в усіх його проявах це: і гірка посмішка, і добра усмішка, і іскрометний сміх, і сміх крізь сльози, і жарт, і іронія, і пародія, і сарказм, і парадокс, і анекдот, і трагікомічний гротеск, і шарж, і ексцентріада, і каламбур, і циркові антраша, і сатиричний памфлет, і карикатурні гримаси Гумор, сміх це ознака внутрішньої свободи людини. Все це ми знайдемо у творах Остапа Вишні.

Скільки пристрасті і надії кинув в український світ цей єдиний у своєму роді письменник гуморист, гуманіст, просвітитель, за словами Олеся Гончара «невмируща усмішка України». Своє обдарування чародійство сміхом він сприймав як призначення: його моментальні «Усмішки» просякнуті невгамовною пристрастю виплескувати думки і почуття ще гарячими. Це була місія, з якою Творець дарував йому земне життя.