Заходить Маряна. Вона стурбована.
Маряна(звертаючись до Вчителя)Вас просять вийти.
Гаразд. А я саме почав
Про свято Першого хліба
Гостеві розповідати. Маряно!
Це ж вам з руки.
Ви ж саме третій клас ведете!
Вчитель виходить. Маряна сторожко позирає на Вальтера, потім хоче завязати хліб в хустинку, але з хвилювання бере одну з газет, що лежить на столі.
МарянаЯ маю вам про свято розповісти.
А чи усе спочатку?
Ви чимось схвильовані? Що сталось?
Анічого. Отож спочатку
Як ми вирощуємо власноручно хліб.
Колгосп нам виділив ділянку
Пів класної кімнати розміром.
Засіяли озимою пшеницею.
Весною учні чергували,
Од горобців оберігали, од курей,
А восени, тепер, коситимем самі
В нас є косилочка маленька.
Самі його і обмолотим
На дитячій молотарці,
Насипемо зерно в мішок,
Піднімемо всім класом на причеп
І гайда до млина молоти
Маряна дивиться на газету, в яку хотіла загорнути хліб старого Савчука, і оторопіло кидає Вальтерові слова:
Дивіться, і тут ця стаття:
«Хто бореться, а хто проповідує!»
Яка стаття?
Стаття Мещерського. Даруйте!
Мене просили,
Щоб я вам не казала, ви ж бо гість.
А тут прорвалось в мене
Можна глянути?
Ось прошу.
В учительську входить Хор вчителів, серед них Сидорук з газетою «Голос учителя».
СидорукЯ що казав! Та тут не скажеш слова,
Лише подумаєш відразу по тобі
З усіх гармат усі гуртом ударять.
Ось, дописався янгол наш!
Яка стаття! Який розкішний тембр!
І все по суті. Це не емпіреї,
В яких витає наш дивак-директор.
Яка стаття?
Чом ця поквапна радість?
Як Сидорук радіє жди біди!
Давай сюди,
Давай сюди газету!
«Ви тільки вдумайтесь, як автор формулює свій погляд на завдання виховання, погляд, який домінантою пронизує його наступні, дуже сумнівні, як на мене, роздуми: Справжній майстер педагогічної справи, пише він, формує у того, кого він виховує, передовсім вірний особистий погляд на зло, неправду, безчестя. Він недооцінює ідею колективу цими словами. Він часом проявляє тенденцію до абстрактного протиставлення природного життя дитини нівелюючому життю суспільства дорослих.»
ВчителіТа це ж суцільна демагогія!
Мещерський ну й дожився, ну й ганьба!
Словами як жонглює, святотатець!
В учительську входить прибиральниця Горпина. В руках у неї газета «Голос учителя» з цією ж статтею. її не завважують. Сидорук тішиться собою і ситуацією.
Сидорук«Яку ж програму пропонує директор Павлищанської школи? Виявляється: Гармонійна, всебічно розвинута особистість немислима без міцного морального стрижня. Основне в людині комуністичного суспільства це людяність. До цього морального стрижня мусить привязуватись все. Товариші, вдумайтесь: замість конкретної і чіткої програми, вводиться туманне поняття, що зветься людяністю, до якого начебто все треба привязати»
Прибиральниця Горпина підходить до Сидорука і рвучким рухом забирає газету, потім підходить до кожного з учителів і робить те саме, забирає газету і у Вальтера Функе. Маряна кидається до неї.
МарянаМамо, що ви робите?
Горпина не відповідає. Витягує сірники газети вже горять. Вчителі ошелешено дивляться на прибиральницю.
СидорукЯка ганьба!
Що ти робиш, мамо?!
Те, що ти думаєш!..
Я спалюю наклеп.
Знадвору чути сирену автомашини. Маряна кидається до вікна.
Маряна«Швидка допомога».
З Хору виходять І ведучий, II ведучий.
II ведучийТа цього ж не було!
Хіба, скажіть,
Палив би хто в учительській газети,
Хай навіть і обурення було,
Вогонь пускало, попелило душі?
Принишкли всі, очікували всі,
Чим все закінчиться.
Павлищани, Павлищани,
А все ж село, провінція, хоч Меккою його
Вже охрестили педагоги наші,
Та, правду кажучи, лиш деякі.
Ось так.
Не так. Не все, що відбулось,
Те дійсне. І не все,
Чого і не привиділось нікому,
Чого не мало бути й не було,
Недійсне.
Та й суть Мещерського демагогічна суть.
Бо погляд класовий повинен бути
І особистим поглядом. Мещерський
Безглуздо все протиставляє, ділить.
А Вчитель людяність і громадянськість
Все гармонійно, органічно поєднав.
Адже мораль комуністична наша
Містить в собі загальнолюдські норми,
Що виробило людство за століття.
Добро і правда, честь і людяність
Це ж основні моральні наші норми,
Поєднані з нещадною суворістю
До ворогів суспільства комунізму.
Громадянськість і людяність
Ось Вам Учитель.
А Мещерський він теж за громадянськість?
Мещерський одягає машкару
Вульгарно трактованої громадянськості
І бє в Учителя статтею-підступом.
Він хворів не од того. Все війна.
Нема чого спирати на статтю.
Та мушу визнати оту лиху статтю
Обком хотів було перепинити
Й газету не пустили в Павлищани,
Але Учителю якась «душа добренька»
Статтю привезла з Світловодська
Чи ж битви миру ранами не зяють?
Чи ж слово не бува лихіше кулі,
Бо куля з ніг відразу, а слова
Живуть отруйно роки і віки
Слова свинець, і золото слова,
І ми в словах, і слово в нас затято
Живе, пече, ми всі слова, слова