Іван Федорович Драч - SатирикоN (Pro i contra) стр 3.

Лежать гострі голки на дезінфекції,
Чекають, як видно, якоїсь протекції,
Щоб дався я колупатись в мені
І пропадати в тяжкому вогні.
Молоді практикують. Я кровю зійшов.
Давай розпанахали знов його шов.
Каже сестра: «Депутат кабаняра.
Кров, як в кнура. Йому це покара,
Що ми отут гибнем за копійки.
Рачкую щоночі в мої то роки!»
Молодша сестричка: «Та він як Ісус!
Терпить, не стогне. Йому за це плюс»
Я чую й не чую. Та, видно, біда,
Життя моє десь і кудись пропада.
Гукають професора вже практиканти,
Як я побував десь у пеклі у Данте.
Все чую. Все бачу. Видно, живу.
Сестричку вже бачу. Вже третю. Нову.
Це вже професорська асистентка,
Дуже ловкенька, видно, доцентка.
 Що пізнаєш нас, бачу, обох.
Я плачу. Сміється він. Білий, як Бог,
Професор мій Бідний. Бідний це я.
Зі мною, багатим, родина моя.
Провідали. Зїхались. Господи Боже!
Ти помагай, як ніхто не поможе

Шеделя білоколонне диво

О Шеделя білоколонне диво.
Як світиш ти високо і правдиво.
Як тішусь я, що бачу тебе ще раз
Пощезла днів моїх пісна печера
В Печерській лаврі, в сяєві дзвіниці.
Де не зозулі грають, а зигзиці,
Де вже не голуб, але голуб-дух,
Де урочисто, чисто все навкруг,
Де даль віків у сяєві небес,
Де дух з колін підвівся і воскрес,
Де між зірками, вічними й новими,
Літають шестикрилі серафими
І херувими всі четвертокрилі
Напоєні у Гізеля в чорнилі.
Де Нестора святого літописця
В Ілларіона всі молитви пишуться
Летять літа, чи сонце чи сльота,
Літають ще, літають ще, літа
Світи ж високогірно і правдиво
Ти Шеделя білоколонне диво!..

Дрижить протоплазмою без ядра

Нас пригноблювали негаразди
В газових камерах ми були
Під дустом виживали не раз ми
Наковтавшись ганьби і хули
Та вже можемо бути народом
Нині кровю беруть нас на спит
Не здамося кацапським забродам
Будем зверху, не підем на спід
Ядро знайшлося у протоплазми,
Майдан це основа основ ядра.
Співаймо тепер над усі негаразди:
Не пора! Не пора! Не пора!..

Вночі проти Різдва
Упала сосна
Дуже здорова
Двадцятиметрова
Як Сатана
Розбила японську альтанку
І на світанку
Вже на Різдво
Трощею всіх лякала
Жахом якогось лекала
Та її торжество
Піде на дрова
Аби ти була здорова
Сухе
Ваше
Превосходительство
Будь ти мені здоровенна
Карго суха і скажена
Підеш на дрова
Як впала проти Різдва
На дрова або ж на дрова
Все дно раз чи два
Шкільна любов
На турніку сонце треба крутити щодня.
На брусках на руках рвучко стояти.
Без розбігу чіпко стрибати через коня.
Мені і не снились такі результати
Та ще як вона дивиться через вікно.
Та ж наче не дивиться. Як би ж то дивилась!
Як зараз я бачу захоплення юне дно
Аби вона тільки в кіно відпросилась!
Оркестр вдарить з клубу на всю губу.
Жабячий перебє парні такі оркестри.
Обох їх вистачить на всю долю, а то й судьбу.
Аби ще далась додому за руку провести.
Садки вишневі в ночі як білі легенди стоять.
Місяць на небі до сонця буде стояти,
А потім у річку впірне, сховається між латать
І буде за пяти русалкою лоскотати

Слюсаревському вдогонку
В баби Клуші є закон
Розрізняти самогонку,
Вирізняти самогон.
Ну а в мене, як іконка
Із дитинства свій фасон.
Коли баба самогонка,
Коли дід так самогон.
Самогон лиш буду пити,
Самогонку в перегон.
Перваком лиш замінити
Можна лютий самогон.
Узяв дівку беззаконну.
Не зморив би її сон,
Їй налию самогонку,
Сам візьмусь за самогон.
Як японець до японки,
Залицяється щодня
Самогон до самогонки
Буде самогоненя!..

Молодці воюють на Сході
Молодиці дивляться «Роксолану»
Дівчата воюють на Сході
Хлопці мріють про Роксолану
Що в нас такого насподі
Що при всілякій погоді
З генеральним планом ачи без всілякого плану
Повна індустріалізація
Повна колективізація
Тепер повна роксолянізація
Для кожного клону чи клану
Українська цивілізація
Належить султану?
Вигадана Настя Лісовська
Незнана бранка з Рогатина
Rossa, Rosa, Rоха, як наша вина,
Як доля наша ще як угодовська
З глибокої глибини до нас дорина
Яремна, гаремна ніяк не московська
Турецька якась сатана!
Не можемо ми без чужої приправи
Цар чи султан, а все ж нами править
Затемна й завидна!..