Це виявився дачний потяг місцевого сполучення, тому й квитки перевіряли не дуже ретельно. Але кінець кінцем їх таки виявив контролер і зняв з потягу. Ото мама накрутила Дані вуха! Фоня і без покарання так налякався, що божився більше ніколи не зважати на підбурювання брата.
Дівчатка, звісно ж, хотіли подивитися велике місто.
Агато! Вдягаймо дітей і пішли гуляти!
Агата згадала, як сама попервах до знемоги ходила Варшавою і не могла надивуватися. Але згодом звикла, і рідко ходила далі найближчого парку.
Візьміть Діночкувона вже доросла.
Діні виповнилося сім. Вона вже забула, коли була маленькою, бо вже вкотре ставала головною нянькою. В розмові вона постійно плутала російські і польські слова та ледве помітно гаркавила. Діна з радістю побігла вдягатися в святкове кремове платтячко і зачісувати довге густе волосся.
Обовязково сходіть погляньте на Олександро-Невський собор, що на Саксонській площі. Він щойно відкрився. Там така краса!
В Варшаві із культових споруд православної конфесії вирізнялася тільки церква Святої Марії Магдалени.
Всі нечисленні православні храми, що існували на той час, не мали змоги умістити і десятої частини православних віруючих міста, які все прибували і прибували.
Примечания
1
Останній польський корольСтаніслав Август Понятовський (17321798) польський король і великий князь литовський.
2
Крижіпоперек
3
Маршалоксват.
4
Приварцабокпритолока.
5
Дружбатовариш нареченого.
6
Грайекскрипаль, музика.
7
Осипанканевеличке «рогате» печиво з кількома кутами (рогами) з круто замішаного тіста, усередині якого був горіх.
8
Європейський стандарт1435 мм; залізнична гілка Санкт-ПетербургВаршава поєднувала російську широку колію (1520 мм) і вузьку західноєвропейську.
9
Рішенням Віденського конгресу 1815 року центральна Польща увійшла до складу Російської імперії, інші польські території дісталися Австрії і Пруссії.
10
Хурманкучер.
11
Конкаміська залізниця з кінною тягою.
12
Рединготрізновид півпальта.
13
Церква святої Марії Магдалиниправославна церква у Варшаві, зведена в другій половині XIX ст. для потреб зростаючої російської спільноти, а також з метою надовго розмістити обєкт характерно російської архітектури візантійського стилю у важливій точці міста.