Присіла на лаву біля перукарні, зиркнула у бік Чорнобаєвої хати, бачить: на балконі другого поверху невістка Андрієва стоїть. Ініби прямо на Анку дивиться.
І чого ото лупати очима своїми?!роздратувалася, але очі відвела, дістала мобільний, набрала сина.Синочку, а ти де?
Сашко вже з годину працював у майстерні, бо намалювалося термінове замовлення, та Анка не заспокоїлася. Не зводила очей з дівчини, що так і стояла на балконі, закидала сина запитаннями. Все їй цікаво: і де зараз Казидорівна, і чому Чорнобай велів охороняти невістку, і чи та невістка вартує часу, який син на неї витратив, і чи скоро вона з міста поїде? І головне: коли Сашко казав, що закохався, він же не про невістку Чорнобая казав? Чи, боронь Боже, про неї?
Мамо, ти мене відволікаєш,відповів Сашко і відрубав дзвінок.
Ох, чує моє серце! Ти Сашкові голову заморочила!прошепотіла Анка у бік Чорнобаєвої невістки.
Підвелася, аби повернутися до перукарні, аж бачитьвулицею до неї Лєнка Гвоздовська чеше, медсестричка з затятівської лікарні.
Банкірші Лєнка подобалася: огонь, а не дівчина! Все у неї в руках горить! З такою дружиною Сашко був бияк у Бога за пазухою. І то нічого, що у Лєнки у її 22 роки синочок шестирічний. Змогла малого підняти, зможе і Сашкові мяко стелити, бо одного не вміла медсестра приховатияк сильно упадає за Сашком Сулимою. «Треба якось допомогти Лєнці завоювати Сашка, а то оці приїжджі столичні дівки його до добра не доведуть!»вирішила турботлива мати.
Лєночко! Яка ж ти красива!першою пішла на контакт. План такий: туди-сюди кілька слів про свято, потім запросить Лєнку з її малим до себе на вечерю.Добре, що зустрілися, бо я до тебе розмову маю. Але спочаткузі святом.
Тьоть Аню! І вас! Бажаю, щоби все вам у радість було!заторохтіла медсестричка.А де Сашко? Невже і сьогодні працює? А у меневихідний! Вирішила пофарбувати волосся. У синій! А ви теж у перукарню? Стригтися?
Ястригтися!почули чоловічий голос і стукіт милиць по бруківці.
Анка зітхнула із прикрістю: тільки Тольки тут не вистачало! Що одноногий забув у перукарні?! Ще й у Міжнародний жіночий день?
Толю! Не позорся, їй-богу!підійшла до колишнього чоловіка.З якої це радості ти до перукарні припхався? Нема що робити? Вирішив перукарок здивувати?
Перукарки не здивуються,відповів Толя Сулима, усміхнувся Ірці і Дарці, що саме на ґанок із цигарками і кавою вийшли, бо перекур з кавоюто святе у перукарській справі.Скажіть, дівчата?!
Перукарки на Толю, як дві шуліки: та ти знущаєшся, каліко! Якого біса знову приперся? Сто разів тобі казали: у наспристойний заклад! До нас нормальні люди приходять, а ти хочеш поряд із ними тут сидіти?! Стиць! Йди до соціальної служби і кажи, щоби присилали до тебе додому соцпрацівника з ножицями! Бо калік і всяких хворих треба на дому обслуговувати, аби вони не муляли око нормальним людям.
Анка вже хотіла телефонувати Сашкові: хай би прибіг терміново і відвів дурного батька додому, щоби той остаточно Анку не зганьбив, та раптом побачила Чорнобаєву невістку. Стояла у двадцяти метрах від перукарні, притискала до себе якусь ряднину. Ох і швидка! Тільки ж но на балконі стирчала!
Тут лише ви муляєте око нормальним людям!вигукнула Чорнобаєва невістка перукаркам.Дивитися на вас гидко!
Що?! Що?!Ірка і Дарка отетеріли. Дивилися на незнайому дівчину, задихалися від обурення.Ти хто, мать твою, така?!
Чорнобаєва невістка більше не звертала на них уваги, ніби геть їх тут немає. Підійшла до Толі Сулими, вказала на лаву біля перукарні.
Сідайте, прошу! Зроблю вам гарну стрижку.
Отак, значить?!здивувався Толя.А зможеш?
Зможу. Вам сподобається!
Анка Сулима, Лєнка Гвоздовська, перукарки і ще немала юрба затятівців, що оперативно зібралися на скандал, неначе на святкове шоу, ошелешено спостерігали, як чужа у цьому місті худенька дівчинка з пишним світлим волоссям допомогла Толі Сулимі дійти до лави, всадила, поклала поряд ряднину. Розвернула її, а всерединізвичайні ножиці, гребінець, пляшка води, рушник, іще один. Обмотала Толину шию одним рушником, почала гребінцем і ножицями орудувати.
Люди, ви бачили? Все, з мене досить! Я викликаю поліцію! Хай розбереться з оцією!першою відреагувала Ірка. Побігла до перукарні. Дарка за нею.
Анка матюкнулася подумки, помчала перукаркам правду життя пояснювати: мовляв, дівчата, вгамуйтеся, бо ота придуркувата, що зараз на вулиці Толю Сулиму стриже,Чорнобаєва невістка. Чи вам потрібен конфлікт із Чорнобаєм? Ні? От і добре!
Втихомирила Ірку з Даркою, вийшла на вулицю. Як тут? А на вулиці Чорнобаєва невістка за цей час встигла не тільки Толю Сулиму файно підстригти, а й зчепитися з Лєнкою Гвоздовською.
Та що ти кажеш?!кричала їй Лєнка.Усім хворимповноцінне життя?! З перукарнями, театрами і концертами? Та у нас нормальні люди ніколи в очі повноцінного життя не бачили, не те що театрів! Інічого! Живуть.
У всіх має бути рівний доступі до театрів, і до перукарень, і до всього!Чорнобаєва невістка говорила дивно: тихо, відсторонено і ніби не конкретно Лєнці Гвоздовській, а у простір.
«Хіба таким тихим голосом виграють битви, хай навіть і словесні?»подумала Анка.
Я тобі як медик кажу: якщо всіх хворих та калік із чотирьох стін у білий світ випустити, то нормальним можна ласти склеювати! Від депресухи!агресивно наступала Лєнка. Глянула на Толю Сулиму із прикрістю.Вибачте, дядь Толю! Не вмію брехати! Що думаю, те й кажу!
І на тому «спасибі»,відповів одноногий.
У нас і так життя погане!розійшлася Лєнка.Нам тільки хворих та калік перед очима повсякчас не вистачало для повного щастя: у перукарнях, театрах, магазинах!
Та яка різницяхвора людина чи здорова?!сказала Галя.Часто люди навіть не здогадуються про свої хвороби. От ВІЛ, наприклад. Людина може і не знати
А з ВІЛ взагалі усе просто! Усіх заражених, а також педиків і наркоманівперестріляти і поготів!із викликом вигукнула Лєнка.І всі так у Затятовому думають. Я впевнена.
Тиогидна!голос Чорнобаєвої невістки зірвався, покотився долу, на низькі ноти.
Вхопила ряднину, притисла до грудей, ніби найдорогоцінніший скарб, напружилася так сильно, що руки затремтіли. Швидко рушила у бік Чорнобаєвого зрубу.
Дівчино! Дякую!гукнув їй услід Толя Сулима.
Це я вам дякую!озирнулася, відповіла і ще швидше пішла до зрубу.
Тьоть Аню!ошелешена Лєнка Гвоздовська побачила Анку, яка так і стояла на ґанку перукарні, підійшла до неї.Що відбувається? Хто це?
Думаю, дитино, це велика скіпка у затятівській задниці!сказала Анка Сулима.Невістка Андрія Івановича Чорнобая.
Та пішла вона!Лєнка з проблемою розібралася швидко.Не будемо ж ми через цю дурну святковий день собі псувати?!глянула на Анку зацікавлено.Ви зі мною про щось поговорити хотіли. А про що? Про Сашка?
Анка напружилася: надзвичайна подія біля перукарні дещо підкорегувала плани.
Пусте, Лєно. Нічого важливого. Іншим разом поговоримо,Анка кинула прикрий погляд на медсестру, на одноногого Толю, який на милицяхкрасивий і підстриженийчовгав геть, на юрбу затятівських красунь різного віку, які тирлувалися у перукарні.
Пішла собі.
А зачіска?!гукнула їй услід Лєнка Гвоздовська.
Анка лиш хитнула головою: яка в біса зачіска, коли серце стискається від поганих передчуттів?.. От же біда!
Новина про зухвалу і нахабну невістку хазяїна бази відпочинку, яка поселилася у його добротному зрубі, накрила містечко девятого березня під вечір. Чорнобай зрозумів те, коли вїхав у Затятове і побачив майстровитого ґазду Петра Кононенка: не тільки на око безпомилково ставив діагноз будь-якій побутовій техніці, а й лагодив її, у тому числі і на «Леваді». Чоловік ішов собі вулицею, та, коли уздрів позашляховик Чорнобая, зупинився, замахав йому. Чорнобай поважав неговіркого майстра: той без поважної причини руками не розмахував би. Зупинив автівку.
Що сталося, Петре?
Чуєте, Андрію Івановичу!чоловіки хоч і були приблизно одного вікуобом під пятдесят, та свій соціальний статус чітко усвідомлювали, тому Кононенко звертався до Чорнобая на «ви».Ви невістці своїй поясніть, щоб вона тут нам своїх правил не встановлювала, бо наші ж бабибез гальм. Якщо вже їм віжка під хвіст потрапить, ніхто їх не зупинить: ані здоровий глузд, ані Господь Бог.