Не скрізь! Але якщо б він був нормальним, він би дружину не відпустив саму, в ніч, та ще й з величезною валізою і оцим кейсом,вказав на кейс, який тримала Казидорівна.
Не плутай мене! КейсАндрія Івановича!
Це ви не плутайте мене, Казидорівно! Коли світало і Чорнобаєва невістка тільки увійшла у місто, то тягнула валізу і оцей кейс!замовк, знову глянув на сплячу дівчину.Чуєте! Не знаєте, як її звати?
Навала карколомних подій підхопила Галю, наче пішака на шахівниці, упевнено переставила на нову позицію, і, як будь-який нуль (він же початок, старт), нова точка відліку, на відміну від гри в шахи, не гарантувала перемоги у фіналі навіть при найвдалішій і, здавалось би, безпрограшній стратегії. Натомість вилилася у міцний непробудний сон.
Галя прокинулася за добуу Міжнародний жіночий день Восьме березняблизько опівдня. Повернулася на зручному ліжку, відчула легкий свіжий травяний запах, розплющила очі і побачила на подушці поряд із собою оберемок синіх пролісків.
Тьомапрошепотіла мимовільно. Усміхнулася, ще не усвідомлюючи, де вона є, та память за секунду предявила перелік жахів останніх днів: пограбування, кейс, ВІЛ, Тьома щосили лупить ногою по дверях, аби встигнути зачинити їх перед Галею
Напружилася, аж горло перехопило. Усмішка розтанула. Згадала все і остаточно прокинулася. Сіла на ліжку, безпорадно роззирнулася: біля вікна гостьової кімнати в ампірному кріслі куняє стара Казимира Теодорівна, коло розчахнутих дверей стоїть привітний хлопець, який допоміг Галі доперти валізу і кейс до Чорнобаєвого дому. Ох же і дивний погляд у нього! Зухвалий, азартний, та не нахабний! Так дивляться не просто зірки, а зірки-зірки, перед якими життя червону доріжку розстелило. А він
А тихотіла спитати, чому хлопець стовбичить у гостьовій кімнаті Чорнобаєвого дому, та хлопець випередив дівчину.
ЯСашко,усміхнувся. Зробив крок до Галі.Привіт, Галю.
Підхопилася з ліжка, випростала вперед руки.
Не підходь!вигукнула.
Та спокійно! Не бійся мене, добре? ЯСашко Сулима. Мене у Затятовому всі знають.
Мені однаково, як тебе звати, я хотіла запитати про інше
Як ти тут опинилася? Я тебе на руках переніс!пояснив. Признався:То було дуже круто!
Що за маячню ти верзеш?
Нічого не памятаєш? Нормально. Ти ж спала! Але ми з Казидорівною не могли на ніч залишити тебе на вулиці.
Я ніколи не спала на вулиці!
Звичайно, не на вулиці!почула голос Казидорівни. Перевела погляд на сухеньку жінку: сиділа у кріслі з рівною спиною, дивилася на Галю уважно.
Не на вулиці!повторила Казидорівна.У дворі маєтку твого свекра, на лаві. На свіжому повітрі, у теплому ліжнику! Чудова процедура для відновлення сил, і я дала тобі насолодитися нею сповна! Сашко значно пізніше переніс тебе до кімнати!
Я їй так і пояснив,сказав Сашко.
Галя відступила на крок: дивилася на жінку і хлопця ошелешено. Та хто вони в біса такі?! Чому вломилися у Галин глухий кут зі своєю фальшивою доброзичливістю?! Може, ще й сподіваються, що Галя повірить у їхню щиросердність? Дідько, хай не смішать! Вони не знають і знати не хочуть про справжнє Галине горе! Просто грають ролі! А якщо зараз признатися їм? Вигукнути: «У мене ВІЛ! Я, чорт забирай, смертельно хвора і невдовзі можу померти! І ви можете заразитися, якщо довго поруч зі мною крутитиметеся! Чи не вірите у таку перспективу? А раптом у мене в роті ранка! Зуб хитається, і є невелика кровотеча. Некритична для мене, та критична для вас, бо можу облизати ложку і забути помити, а хтось із вас її візьме І якщо у вас у роті теж є подряпина чи рана, то Самі знаєте! І от тепер скажіть: після того як ви дізнаєтеся про ВІЛ, ви тут залишитеся зі мною, бо вам багатий пан Чорнобай наказав?! Чи кинетеся навтьоки?»
Уявний монолог застряг на язиці: надто багато слів для означення цілком конкретної дії. Так багато, що аж би поговорити про все це. «Ні, ні»запанікувала.
Забирайтеся!попросила тихо. Вхопила проліски, тицьнула Сашкові в руки так нервово, аж зімяла сині квіти.Забирайтеся!повторила.
У голові зразу ж сформулювалися декілька варіантів пояснень, які могли б розтлумачити різку вимогу, та пояснення затримали б біля Галі людей, а це не мало перспектив. Узагалі!
Чому ви не реагуєте?! Ви ігноруєте мене?!вигукнула.Я вас дуже прошу: дайте мені спокій!
Казидорівна спокійно підвелася, упялася у Галю настороженим поглядом.
Сашко піде, а яні, хоч би як тобі не хотілося!відповіла.Очі тобі не мулятиму. Дочекаюся повернення Андрія Івановича у вітальні.
Галя відступила до стіни, затулила вуха долонями: надто багато слів! І раптом побачила біля стіни кейс, який напередодні хотіла викинути. Нині, при світлі дня, Галі здалося: перед нею той самий кейс, який пятого березня біля салону «Белла» поцупив грабіжник у синій куртці «Як таке може бути?»все дивилася на кейс.
Казидорівна роздратувалася, бо Галя їй так і не відповіла, пішла до дверей, жестом вказала і Сашкові на двері: мовляв, вимітайся, хлопче!
Галю!не втримався, гукнув той уже від дверей, коли виходив.Зі святом весни!
Галя не відповіла: не зводила очей з кейса, ніби намагалася знайти розгадку чужих таємниць.
Самотнім жінкам Восьме березнякістка у горлі! Збиваються у зграї, аби хоч трохи звеселитися тим прикрим фактом, що у світідо біса самотніх. І не тільки жінок, до речі, що таки наділяє безнадію краплею надії!
Анка Сулима ще напередодні з подивом дізналася від Казидорівни: Чорнобай у термінових справах помчав до столиці. Намагалася випитати у пані Хитрук більше, та Казидорівна уміла берегти чужі таємниці: мовчала, як партизанка. От і виходило, що цьогорічне свято затятівська банкірша проведе наодинці зі своїми мріями про сімю. Так засмутилася, аж хильнула надвечір сьомого березня пару стопариків бридкого дешевого віскі, що його подарував хтось із клієнтів банку. Та коли пізно увечері зателефонував син і сказав, що вдома не ночуватиме, захвилювалася.
Синку, може, я зараз щось дурне запитаю, та я однаково запитаю,проварнякала, бо дешевий віскі у мізки не вдаривясні, а язик заплів, мов у косу.Скажи, Сашко! А з ким ти ночуватимеш?
З Казидорівною!відповів Сашко.
Бідній матеріноги підкосилися.
Синку!заплакала у слухавку.Бог з тобою, дитино! Не роби цього, бо потім сам собі того не пробачиш! Сашко! Ти маму чуєш?
Мамо, а ти сама себе чуєш?
Я? Себе? Те зараз неважливо! Ти де, синку? Я прибіжу і переконаю тебе рухатися цим проторованим шляхом, який люди багато тисяч років своїми тілами теє прокладали і прокладають! Івсе нормально! От і титуди прямуй! Не треба хащами блукати у пошуках бозна-чого! Ти зрозумів? Давай швидко признавайся матері, де ви з Казидорівною?!
У будинку Чорнобая!
Ой, Боже!
Ми тут його невістку охороняємо.
Що?!
А ти що подумала?спитав Сашко, і Анці так соромно стало: аж знову хряпнула стопарик! Мати моя! І чому вона така дурепа? Як їй тільки могло спасти на думку, що її Сашко Її розумний красень Сашко з таким же азартним, як у батька, поглядом міг Тьху ти, ідіотка! Мордувала себе, поки очі не почали злипатися, а як уже засиналасама-самісінька на білій постеліпробурмотіла ошелешено:
Так! Я не зрозуміла! А нащо Андрієву невістку охороняти? Вона щоДжоконда?
Вранці восьмого березня питання набрало тверезої ваги, ніяк не відлипало, сіпало душу. І щоби хоч якось придушити прикре роздратування, Анка Сулима вирішила зробити так, як радять на всіх тренінгах з досягнення у житті грандіозного успіху. А самеобернула погані обставини на гарні. Як? А так!
Раз у мене зявилося трохи вільного часу, не стану витрачати його на печалі, хай би вони були пропали, а піду і зроблю собі манікюр!вирішила.Чи манікюр і нову зачіску! Чи навіть нову зачіску, манікюр і педикюр! Андрій оцінить!
Звичайно, план мав подвійне дно, бо затятівська перукарня містилася на тій же вулиці імені історика Корочуна, що і Сашкова майстерня, і будинок Чорнобая.
Як не пострижуся, то хоч гляну здалеку на Андрієві хороми. Раптом його невісточка себе чимось означить. Чи синочок мій
Іне звикла пусте язиком ляпати: сказалазробила! Похмелилася розсолом і пішла: чи то у розвідку, чи то красу наводити. А у перукарні восьмого березня затятівських красуньяк оселедців у бляшанці: не продихнути. Скупчилися при стіні, очей не зводять з двох дебелих сорокарічних перукарок Ірки і Дарки, а тіяк дві коняки загнані у милі: знай клацають ножицями без передиху. Анка засмутилася незвичній затребуваності послуг у сфері краси, але чергу зайняла. І вийшла на свіже повітря очікувати черги на красу.