Кивнув у бік дверей: мовляв, зачини! Зачинила перед носом цікавих охоронців. Дивилася на чоловіка спантеличено: що відбувається?! Полковник заковтнув віскі, поставив порожній бокал поряд із напівпорожньою пляшкою на підвіконня, кинув у попільничку недопалок сигари, скривився.
Гашинський із Сейшельських островів повернувся,врешті мовив.
А для тебе, типу, це стало несподіванкою?! Ти ж з ним зустрічатися сьогодні збирався!
Ти слухай і не перебивай! Повернувся і одразу з аеропорту поїхав провідати матінку, бо він, бач, дуже турботливий син. Приїхав, зайшов до хати, а посеред вітальніматінка вже дві доби як дохла! І не просто дохла, а з безліччю колото-різаних! І барахло якесь із маминої хати зникло.
Господи! Тобто Все нормально? Йому тепер не до нас?
До нас!
Чому?!
Фелікс Аскольдович зітхнув, ковтнув віскі, дістав мобільний і відкрив у ньому фото.
Ану, глянь! Впізнаєш?
Юлія Володимирівна Жадкіна побачила на фото недвижного молодика у неприродній позі. І хоч був він у синій одежині, а не у шкіряній курточці, одразу впізнала грабіжника, який поцупив кейс із грішми.
Він мертвий?розгублено зиркнула на чоловіка, бо й досі не розуміла, що відбувається.
Так цевін?
Він! Цей козел відібрав кейс у Льоні Бурсака. Він мертвий?
Полковник кивнув.
А гроші?! Кейс знайшли?!
Дурне запитання, Юлю! Аби кейс знайшли, я би тут не ховався!
Феліксе! А ти ховаєшся?
А на що це, по-твоєму, скидається?! На ангіну?! Чи відпустку?
Пані Жадкіна спантеличено знизала плечима, бо вже геть нічого не розуміла.
Феліксе, нам загрожує аж така небезпека, що треба ховатися?
Не знаю! Я заліг на дно, бо мені потрібен час! Маю зрозуміти, що нам у цій ситуації робити!
А в чому проблема?! До смерті депутатської матінки ми стосунку не маємо, а з приводу кейсами ж погодилися компенсувати Гашинському втрату грошей. Хай це падло подавиться нашими аптеками! Ми просто запамятаємо, як він з нами вчинив! І нагадаємо, коли прийде час. А він прийде!
Юлю, Юлю! Не кусайся, поки не перерахуєш усіх ворогів! Бо якийсь із них може опинитися за твоєю спиною!
Господи, Феліксе! Ти можеш говорити ясніше? Мені й без твоїх нотацій на душі гидко!
Фелікс Аскольдович Жадкін знову кивнув на фото у мобільному.
Знаєш, де цього жмурика знайшли? У підвалі дому, де жила матінка нардепа Гашинського.
І що він там робив?
Так у тому й питання! Знайшли його з перерізаним горлом і з ножем, яким вбили стару.
Зачекай! Тобто козел, який стирив кейс із грішми, потім ще поїхав до матері Гашинського Чине поїхав? Чийого вбили і підкинули до підвалу будинку, де жила мати Гашинського А навіщо?замовкла, бо геть заплуталася, аж голова обертом.Чи він спочатку вбив стару, а потім приїхав до «Белли»
А йому нікуди їхати не довелося,полковник замовк, зітхнув.Матінка Ореста Валерійовича Гашинського жила у будинку навпроти «Белли»!
Що?!Юля пополотніла. Перед очимаскупчення людей, автівок навпроти салону, що вона бачила їх тільки-но. І нічого більше не треба пояснювати Юлії Володимирівні Жадкіній, бо крім того, що мала красу і чарівність, мала і мізки.
Тепер цей покидьок Гашинський точно вирішить, що ми причетні до пограбування і смерті його матінки!прошепотіла із жахом. Смикнулася, подалася до чоловіка, сіпала його: вставай, поїхали, купимо квитки і полетимо кудись подалі!
Юлю, припини! Сама знаєш: це не допоможе! У мене є трохи часу! Поки Гашинський шукатиме мене, я шукатиму вихід!
Про вовка промовка! Тільки сказавдвері розчахнулися, і подружжя Жадкіних із жахом уздріло на порозі палати засмаглого до бронзи народного обранця Ореста Валерійовича Гашинського, плюгавця років пятдесяти. За його спиною тупцював насторожений красунчик Льоня Бурсак із синцем під оком. Як не намагався надати своєму обличчю виразу, який би відповідав моменту,міксу співчутливості із гіпотетичною готовністю у разі потреби загинути за шефаніяк йому те не вдавалося. І сліпий би побачив: помічник нардепа думками далеко.
Юля отямилася першою. Рвонула у бій, як божевільна.
Пане Гашинський! Боже ж мій, цежах! Такий жах! Прийміть наші глибокі співчуття! Ми з чоловіком шоковані! Феліксові навіть з серцем стало зле, а я Я і досі не можу повірити! Бідна ваша мама! Бідний її син! Тобтови! У голову не вкладається! Я Феліксові кажу: «Феліксе, твій обовязок перед Орестом Валерійовичемзнайти убивцю його мами!» Тобто Наскільки я розумію, убивцю знайшли! Мертвим! І цетеж жах! Тому що тепер цей нелюд не розкаже, куди подів гроші, які вкрав у вашого помічника! А це був він! Я впізнала його! Леоніда вашого запитайте! Леонід теж має його упізнати! Цей мертвий чоловік завалив його одним ударом і вкрав кейс! А у кейсі, між іншим, і наші гроші були!вичерпалася, замовкла, напружилася і від страху дихати забула. Дивилася на Гашинського перелякано.
Гашинський кинув на Юлю недобрий погляд, перевів очі на полковника Жадкіна, який під час палкої дружининої промови підвівся, тупцював біля крісла.
Налий!наказав.
Полковник зацьковано кивнув, дістав із шухляди чистий бокал, набульбенив віскі. Подав Гашинському, застиг, дивився на нардепа напружено. Гашинський випив. Мовчки тицьнув бокал полковникові в руки.
Жадкіни! Схема така!мовив холодно, люто.З помічником своїм я і без вас розберуся. Ваша турботадовести мені, що ви не маєте ніякого стосунку до подій останніх днів! Та найголовнішемамі моїй догодіть! Ви мене зрозуміли?! Душі її, бо до сорока днів після смерті душа її ще десь тут, десь поряд. Лиш на сороковий день відлетить у потойбічні світи, і тоді вже вона вас не почує. А якщо вона вас не почує Якщо вам не буде чого сказати моїй мамі Тоді я вас особисто відправлю за нею услід!замовк, перейшов на шепіт.Тож вам краще встигнути!
Що?! Що нам треба встигнути?перелякано спитала пані Жадкіна.
Знайти все, що зникло з квартири моєї мами! Все! У тому числі й кота, якого мама дуже любила. У кого кіт і речі з маминого дому, той нам і про смерть її розповість. Чи не так? І про кейс із грошима розповість, бо, думається мені, там, де мамині речі, там і кейс із грошима.
Гашинський упявся лютим поглядом у Фелікса Жадкіна.
Я логічно розмірковую, пане полковнику?
Оресте Валерійовичу Цілком!полковник говорив і ледь не кланявся.Кейс із грішми не розчинився у повітрі! Хтось забрав його у небіжчика! Коли той ще не був небіжчиком. А яким боком до цього, вибачаюся, ваша маманіяк не можу зрозуміти! Не складається пазл!
Леоніде, а ви що про все це думаєте?! Бо ми з вами так і не встигли обговорити надзвичайну подію! Ви так швидко поїхали! Навіть не дочекалися мене у лікарні, коли мені обпечені руки рятували,інстинкт самозбереження вимагав від пані Жадкіної героїчних вчинків. Опосередковано вказати нардепові на дивну поведінку його помічника було вкрай ризикованою затією, та Юля забула про обережність.
Не дочекався, бо ригав у лікарняному туалеті! А потім там знепритомнів! Струс мозку у мене! Задоволені, Юліє Володимирівно?! Бо вас так напружує те, що мене не вбили під час пограбування, що я аж починаю хвилюватися за ваше психічне здоровя!не приховуючи роздратування, відповів Бурсак.
Гашинський з цікавістю глянув на Жадкіних, перевів погляд на Бурсака.
Боїтесяконстатував.Ви всібоїтеся! Значить, хтось із вас точно винуватий!
Оресте Валерійовичу! Дарма ви так!подав голос полковник Жадкін.Ми з Юлею, та і Льоня Ми вас ніколи не зрадимо! І не підведемо! Присягаюся! Ми ту паскуду, яка всю цю кашу заварила, знайдемо! Він вжетруп!
За тиждень після резонансного вбивства матері народного депутата Ореста Валерійовича Гашинського, про яке з істеричним надривом прокричали усі медіа, навіть журнал «Дівчачі штучки», і непублічного, не помітного непосвяченим зникнення кейса з готівкою Юрко Консуматенко вперше відмовився від горілки.
Все! Більше не можу! Передоз!пояснив Гавані, знайомому свого знайомого.
Філософ і барига Гавана, дужий дядько років сорока, жив у Козельці, приторговував краденим і погодився не тільки скупити оптом увесь крам, який Консуматенко поцупив у Хмельницькому, у монастирі і на київському Печерську і припер до Козельця сьомого березня під ранок, а й гостинно відчинив для Юрка двері своєї деревяної, обкладеної цеглою хати: живи, їж, пий, розмірковуй про недосяжну неосяжність життя!