Ледве втиснувся між червоними «Жигулями-пятіркою» і синім «Фольксвагеном-Пассатом».
Обережно дверцятами, попередив. Відстань до «сусідів» і справді мала.
Дівчина зробила все акуратно. Лисиця теж.
До речі, це моя конячка, показала на «Жигулі».
А чому ж не їздите? здивувався Богдан.
Їжджу, але рідкознехотя відповіла дівчина. Не дуже далеко. Ще немає такого досвіду, щоб керувати одним пальцем. А зараз інакше не можна. Машин більше, ніж водіїв. Хоч не кожного, хто опинився між кермом і сидінням, можна так назвати. Навіть, коли права має. Радше проводирем. Здатним тільки вказувати дорогу. Та ще й іншому, а не собі.
Їздитиметеусе зявиться Вправне водінняусього лиш набір умінь. Народжуватись водієм необовязково. Достатньо просто людиною. Решту зробить навчання. Богдан підморгнув.
Мійчетвертий поверх, сказала, ледь посміхнувшись, і Богдана переклинило. Тільки зараз побачив, наскільки Дарина приваблива. Там, у машині, розглядав її як «джерело потрібної інформації». А себе уявляв старателем. Серед пустої породи вишуковував шматочки благородного металу. Тепер же, на зовсім трошки, перетворився на звичайну, нормальну, людину. І вона миттєво розгледіла, що за «самородок» перед нею.
Як-к-к-ий, ви кажете, по-о-оверх? пробекав, уражений, збираючись діставати пакет.
Четве-е-ертий, здивувалася дівчина. А Богданові стало страшно: а що як вона подумає, що він глухий? Дефективний якийсь? Не дай Боже. У її памяті хотів залишитися цікавим і сильним чоловіком. Тому, ввімкнувши сигналізацію, легко підхопив пакет і рушив сходами.
Стіни в підїзді давно вже висумували сум за фарбою. Рука часу досхочу познущалася над ними. Панеліколись синього кольору, простір до стелібрудно-сірого. Уся ця занедбана гама, здавалося, благала в кожного, хто тут зявлявся вперше, якоїсь особливої милостині. Або хоча б співчуття. Саме його й кинув у долоні стін, простягнуті в німій молитві.
Летів, майже не торкаючись сходів. Опинившись на потрібному поверсі, став чекати господиню. Серце гупало так часто й голосно, що, здавалося, заглушувало її кроки.
Дарина піднімалась, подзвякуючи ключами.
Ось уже й тут. Біля броньованих дверей із цифрою «47». Відімкнула звичними рухами.
Будь ласка, показала всередину квартири.
Переступив поріг і поставив пакет на підлогу.
Дякую за допомогу, усміхнулася дівчина. Не знаю, як би я це все дотягла? Зупинка маршрутки далеченько. А тут водії з недавнього часу не зупиняються.
Пусте, махнув рукою. Завжди радий. Звертайтеся.
Чашка кави, звісно, не буде гідною платою, але я все-таки ризикну
Кави не пю, мовив, ніяковіючи.
Знайдемо й чай, запевнила Дарина.
Я б з радістю, почав хвилюватися, але іншим разом. Поспішаю.
А він буде? стурбовано запитала дівчина.
Збрехати не вийде, відчув професор.
Упевнений, мовив несміливо.
Мені здалося, посерйознішала Дарина, що ви належите до тих, хто вміє тримати слово.
Відчув заборонений удар. Але усвідомлення не послабило його сили. Довелося стерпіти. Ледь не заскреготівши зубами.
У мене є ваш телефон, а у васмій, сказав, дивлячись не на дівчину, а крізь неї.Думаю, це серйозна запорука
Домовились, обірвала дівчина. У голосі бриніла віра, що витискала образу.
Двері зачинилися. Клацнув замок. Навіть крізь товщу міцної сталі відчув, що Дарина не хоче розлучатись. Йому не хотілося теж. Мав ще кілька секунд, щоб натиснути кнопку дзвінка. Сказати, що все-таки від чаю не відмовиться. Але Не цього разу.
На вулиці зателефонував Бондаренкові. Той відгукнувся одразу.
Цікавить мене, Сергійчику, людинка одна. Колишній залицяльник Ольги Довгань. Такий собі Андрій Ведмедеря. Правда, ніякої Ольги Довгань тоді ще не було, а була, як ти знаєш, тільки Оля Вовчанська. Дарина розповіла мені, що між ними велика любов палала. Ще та, юнацька. А потім, правда, згасла. Найімовірнішез ініціативи Ольги, бо чоловік цей і досі одинакує. Живе самітником. Працює лісником. Цікаво дізнатися про нього більше. Від лісника та лісу і до вовка недалеко. До того ж зі слів Ольжиної подруги, він тільки лісом і живе. Ось так: і лісом, і в лісі. Та й убити погрожував, коли дівчина розірвала з ним стосунки. Зможеш пробити?
Неможливого для нас немає нічого. Майже.
І бажано дізнатися, де він був на момент убивства.
Я ж сказав «майже».
Повтори ще раз, бо не розчув
Дозвольте виконувати? прогримів Бондаренко.
А де ж удар підбора об підбор?
Телефон далеко від них.
Гаразд, вибачаю. Отже, виконуйте.
Уже біжу, mon general.
Люба Асікс завелася з півоберта. Схоже, їй подобалося підкорятися. А Лисиці подобалося, що їй подобалося.
Коли виїхав на Кільцеву, задзвонив телефон.
Алло, відразу зєднався з Бондаренком.
Запиши номер. Головред ніби одержав гран-прі на конкурсі «Містер лаконічність і діловитість». Звати Брюховецький Микола Степанович. Колишній вовчатник. Старенький, правда, але як інформатор не розчарує. Поїдеш до нього ставати експертом з вовків. Це тобі зараз потрібніше за повітря.
А чи не часто ти почав керувати моїм життям? напівжартома поцікавився Богдан.
По-моєму, якраз у дозволених межах. Я ж твій начальник.
Швидко до ролі шефа призвичаївся.
А чого тягнути? Таланту організаторського дано. Решту здобудемо в бою. Або купимо.
Гаразд. Пришли усе повідомленням, бо за кермом.
А куди гасав?
Дарину в Коцюбинське підвозив.
Ну і?
Ну і їду додому.
З нею?
Сам, звісно.
Розчаровуєш
А начебто раніше був інакшим?
Час уже й подорослішати.
Розкриємо вбивство, і відразу жобовязково.
Cras, cras et semper cras et sic dilabitur aеtas,видав головред латиною. Я правильно сказав?
Правильно, посміхнувся Богдан. А знаєш, як це буде болгарською? Утре, утре, винаги утре и така минава животъ.
Слухай, поліглоте, ти мені в лінгвістику не втікай.
Куди захочу, туди й утічу. Я ж на машині.
Переконав. Гаразд. Хоча Ну як же все-таки подруга? Гідна?
Гідна Нормальна.
І все?
І все.
Красномовно.
Ти мені заважаєш. Розмови по телефону під час руху заборонені. Не змушуй порушувати правила.
Здаюся. До звязку.
Відклавши телефон, додав швидкості. Будь-що робити найкраще тоді, коли не заважають. Івільними руками. Тоді й результат не розчарує.
* * *
Фрагмент однієї зі статей Володимира Ярчука:
«Образ вовкулакице втілення давніх мотивів перевертництва, що кореняться в архаїчних віруваннях людства, які стали основою появи магічних обрядів. За однією з наукових версій, явище перевертництва повязується з «ініціацією» (від лат.
Примечания
1
Архетип (тут) формула людської поведінки, зумовлена традицією, що вироблена певним суспільством.
2
Див. Вячеслав Васильченко. «Гаудеамус», виконаний смертю. Луцьк: ПВД «Твердиня», 2014.304 с.
3
Див. Вячеслав Васильченко. Притулок для прудкого біса: детективний романЛуцьк: ПВД «Твердиня», 2013.292 с.
4
1. Дуже тонкі пластинки золота, якими покривають, оздоблюють що-небудь. 2. Сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини, галунів і т. ін.; мішура. 3. перен. Щось показне, обманливе.
5
Завтра, завтра й завжди завтра, так минає життя (лат.).