— Дуже дякую, — чемно мовив Жолі і увійшов до кабіни. Тітка Варга мешкала на третьому поверсі.
— Тут я вийду. Ти доїдеш сам?
— Звичайно! Звичайно, доїду!
— Я натисла на кнопку четвертого поверху. Коли вийдеш, будь ласка, спусти кабіну на перший поверх.
— Гаразд, тітонько!
Двері за тіткою зачинилися. Жолі залишився в кабіні сам.
Ліфт! Адже ліфт — майже те саме, що й космічна ракета!.. В кабіні є і кнопки, і електрика, і аварійний сигнал…
А людина так рідко залишається в ліфті сама! Як же не скористатися з нагоди! Скажімо, четвертий поверх — це Земля, п’ятий — Місяць, перший — Сонце, горище — Венера… Натискаєш на кнопку — і ракета летить туди, куди бажаєш… Та й світло можна вмикати і вимикати — залежно від того, де Сонце освітлює ракету, а де — ні…
Вперед, капітани! Що нам стан невагомості! Що нам космічна швидкість! Вперед, відважні герої! Шугаймо в космос — вниз-угору, вгору-вниз!.. Ніколи не набридне!
П’ять, десять, двадцять разів піднімався ліфт, потім спускався в підвал, потім знову піднімався, потім знову спускався… Зупинка на третьому поверсі, на четвертому… Жолі аж упрів. Десь далеко лунали якісь вигуки, дзвонили якісь дзвінки, але Жолі було до них байдуже.
А тим часом на першому поверсі з’юрмилися люди.
— Я, перепрошую, не знаю, хто там у кабіні! — заламувала руки двірничка. — А може, ліфт зіпсувався… Ой, лишенько!
На крик вийшла із своєї квартири на третьому поверсі тітка Варга. Побачивши, що робиться, вона гукнула вниз:
— Я підняла нагору малого Жолі Ковача, але він сказав, що вміє їздити ліфтом!
— Ой, ой, наш Жоліка в ліфті! — вигукнули Ютка та Каті. — Ой, що буде? Що скажуть тато й мама, коли повернуться додому?
— Не галасуйте! — сердито крикнула двірничка. — Треба щось робити, а не гаяти час!
І всі почали щось робити.
Дядько Полоньї з п’ятого поверху побіг у поліцію. Від Катонів, що мешкають на першому поверсі, подзвонили по телефону в швидку допомогу. А худий, вусатий дядько, який недавно оселився в цьому будинку, сказав:
— Треба покликати монтера, вимкнути електричний струм і, руками покрутивши трос, спустити кабіну…
Нарешті прийшли і поліцейський, і монтер. Пронизливо виючи сиреною, примчала карета швидкої допомоги. Електричний струм вимкнули. Крутили ручку барабана доти, аж поки кабіна опинилася на першому поверсі.
Двірничка ключем одімкнула кабіну, і Жолі як обпечений вискочив з неї.
— Я хотів… хотів погратися… в космічну ракету… Я лише… я хотів погратися в космонавта! — белькотів він. Сльози дзюрком лилися по обличчю.